Чорнобаївський трилер. Три версії одного вибуху

Версія перша. Конфлікт жителів села Лящівка із місцевим князьком

Днями в селі Лящівка Чорнобаївського району поховали Володимира Рудика, місцевого жителя, що 29 жовтня підірвав себе гранатою разом із сільськими підприємцями – Федором Скрипкою та його дружиною.  Сам Рудик загинув, а подружжя наразі перебуває в тяжкому стані у лікарні.

Місцеві жителі кажуть, цієї весни Рудика жорстоко побили невідомі, перебили арматурою ноги, в результаті чого чоловік залишився інвалідом. Цей випадок пов’язують із довготривалим конфліктом усередині села.

Так, частина місцевих жителів вирішила забрати свої земельні паї у місцевого фермерського господарства СТОВ «Лящівка», та передати їх іншому орендареві. На захист селян стала голова села, Антоніна Карасовська.

“За ці 4,5 роки, доки очолюю сільраду, пройшла пекло. Адміністрація сільського СТОВ “Лящівка” хотіла мати такого сільського голову, який би був “під каблуком” у них завжди і за першим дзвінком виконував усі накази. Думала, що знаходитиму методи злагодженої співпраці. Але не вдалося. Аби мене прибрати з посади, вже вдаються до абсурду – кримінальної справи, – каже Карасовська. – Попередньому голові села Лящівка Андрієві Мірошнику теж було важко. Були часті перевірки з прокуратури. Він мене попереджував, що коли добиватимуть правди, це вилізе мені боком”, – прокоментувала тоді голова села конфлікт із Скрипками нашому виданню.

«Вибух гранати – крайні міри, ми чекали допомого від влади, від міліції, проте марно. Довелося боротись у такій формі,» – вважають місцеві жителі. А також застерігають владу, що подібні випадки можуть стати непоодинокими.

Версія друга. Викрадання, побиття, тортури, підпали, як спроби рейдерського захоплення

На прес-конференції, що відбулася у штабі Черкаської «Самооборони майдану» син постраждалого директора СТОВ «Лящівка» Сергій Скрипка  озвучує свою версію подій.

Присутнім журналістам демонструються світлини з обмальованим парканом та погромленими пам’ятниками на цвинтарі.  А також розповідається історія, що могла б стати сценарієм для кримінальної драми. Епічна, заплутана, суперечлива, а у деяких епізодах просто фентезійна:

Голова села Антоніна Карасовська спільно із керівником місцевого підприємства «Лящівська Нива»  В’ячеславом Джулаєм, нинішнім заступником губернатора Юрієм Сушком та іншими ще з 2010 року намагається рейдерськи захопити підприємство Федора Скрипки.

У 2012 році голова села Антоніна Карасовська «під патронатом» тодішнього губернатора Сергія Тулуба почала агітувати місцевих жителів проти подружжя Скрипок. У цей же час проти неї нібито було відкрито кримінальну справу за корупцію, яка не була розслідувана. Дивно тільки, для чого на таке пішов її “патрон” Тулуб…

У травні 2014 розпочалися напади на домоволодіння Скрипок. Потім почали блокувати ферму. На трійцю побили пам’ятники батьків фермерів на місцевому цвинтарі.

Сергій Скрипка стверджує, що це зробив  загиблий Володимир Рудик, він же був причетний і до інших «злочинних» дій.

Восени 2014 року відбувся напад на Федора Скрипку банди, на чолі з  Володимиром Мартинюком, який представився членом “Самооборони” і вимагав від  сім’ї  захопленого 20 тисяч доларів. В результаті нападнику передали лише 10 тисяч доларів. За словами Сергія Скрипки, було 7 чоловіків,  із автоматами та пістолетом ПМ. Били його батька прикладом, обливали холодною водою, погрожували вбити. Цікаво, що зброю вони ніяк не приховували, міліція їх не зупиняла, а лише знімала озброєних “чуваків” на мобілки. Просто Дикий Захід якийсь…

Далі в селі розпочалися підпали майна Скрипок, чим завдали їм збитків на понад півтора мільйони гривень.

І, як каже, Сергій Скрипка, кидання гранати стало фіналом даного протистояння, і наслідком повної бездіяльності правоохоронців.

Версія третя. Офіційна, але не остаточна

Черкаські правоохоронці за фактом вибуху гранати порушили кримінальне провадження за статтею «умисне вбивство».

А от щодо фактів, наданих сином постраждалих, то тут усе не так однозначно, бо про половину зачудовані міліціонери почули вперше разом із журналістами.

“По справі катування й побиття Скрипки порушено кримінальне провадження, допитана велика кількість людей, перевірені раніше судимі особи, жителі села, проведено експертизи.  Спочатку з боку потерпілих не було мови про гроші, тільки про викрадення з машини 1500 гривень і печатки підприємства. Було відкрите кримінальне провадження по статті «легкі тілесні ушкодження». Через місяць в грудні 2014 року постраждалий заявив, що в нього вимагали гроші і він віддав 130 тисяч гривень або ж 10 тисяч доларів за тодішнім курсом. Зброя у 7 присутніх на місці осіб вилучена не була, тому не можу сказати, що це була за зброя”, – повідомив заступник  начальника слідчого управління Черкаського УМВС Володимир Гусаченко.

Як бачимо, обидві сторони конфлікту звинувачують перш за все владу та міліцію у бездіяльності, що і призвело до таких страшних наслідків. Тому, на жаль, напевне, найближчим часом протистояння в Лящівці не припиняться. Якщо тільки черкаська міліція не почне працювати так само феєрично, як її столичні побратими чи колеги із СБУ, які “брали” прямо у стінах Верховної Ради нардепа-радикала Ігора Мосійчука, чи іншого нардепа-“рецидивіста”, свободівця Юрія Сиротюка, а чи “головного викрадача та катувальника” країни, лідера “УКРОПу” Геннадія Корбана…

Наталя Писарева, Дзвін

“Московський” священик відмовився ховати Володимира Рудика

Днями в селі Лящівка Чорнобаївського району відбувся похорон загиблого від вибуху гранати Володимира Рудика.

Як повідомили редакції “Дзвону” жителі села, місцевий священик з Лящівки, що належить до Московського патріархату, відмовився прийти на похорон та відправити заупокійну службу.

Натомість на похорон прибув настоятель парафії св. Іоанна Милостивого (УПЦ Київського патріархату) з Чорнобая отець Орест, він і відправив службу за загиблим.