Переселенка з Донбасу навчає черкащанок прийомам самооборони

Анна Тарапата приїхала до Черкас із Донецька. Там подружжя жило активним і досить заможним життям – чоловік Анни мав власний бізнес, сама ж Анна активно займалася спортом. До вимушеного переїзду сім’ю, яка мешкала поблизу Донецького аеропорту, спонукали перші військові дії. Спочатку переїхали до Маріуполя, але й там довго не лишилися, після перших вибухів Тарапати вирушили до Києва, а звідти – до Черкас. Тут училися будувати життя заново, чоловік Анни знову знайшов роботу, сама ж вона відкрила власну секцію фітнесу для жінок з елементами самооборони.

– У Донецьку в нас було власне житло, у чоловіка – бізнес (СТО поблизу Донецького аеропорту). Звісно, під час бойових дій його зрівняли з землею. Я з самого дитинства займалася спортом. Я майстер спорту з тхеквондо і кандидат у майстри спорту з косікі-карате. З 11-ти років належу до Олімпійської збірної України. У 14 років (це був 2002 рік) брала участь у Чемпіонаті світу. У 2008 році була членом збірної команди України та брала участь у відборі на Олімпійські ігри. Активно займалася спортом до 2012-го, до декрету. Думаю, що дворічна дитина – донька Даша – стала для нас головним стимулом виїхати з окупованого Донецька раніше, ніж більшість наших друзів і знайомих. Усе-таки ми до кінця не вірили, що почнеться повномасштабна війна. Сподівались, що ось-ось усе припиниться.

Анна досить швидко освоїлася в Черкасах, хоч спочатку й були проблеми з орендою житла. Каже, що два тижні не могли знайти квартиру для довготривалої оренди. Дізнавшись, що знімають переселенці з Донбасу, квартироздавачі відмовлялися. Тож довелося знімати подобово.

– Врешті, все більш-менш налагодилося. Квартиру ми знайшли. А я через соціальну мережу знайшла собі роботу. Просто написала власникам клубу «Грізлі», і вони запросили мене. Дуже вдячна їм за це. Зараз треную 28 осіб від 20-ти до 45-ти років. Викладаю техніку тхеквондо зі змішаних єдиноборств, займаюся також із жінками фітнесом з елементами ударів. Є ранкова група з самооборони, яку відвідують жінки віком від 14-ти до 33-ох років. Також треную дітей.

Роботу знайшов і чоловік Анни, хоча поки йому не вдалося повернутися до улюбленого заняття – виготовлення скульптур із льоду. За словами Анни Тарапати, в Донецьку в них був невеликий бізнес із виготовлення скульптур на різноманітні свята, весілля та фестивалі. У Черкасах же, хоч подружжя й зверталося до обласної адміністрації та надсилало численні листи, жодної підтримки не отримали.

– Потроху соціалізувалися, багато в чому завдяки підтримці небайдужих людей та ГО «Спільнота біженців із Донецька і Сходу України». Люди, які опинилися в складній ситуації, підтримують один одного. Тож тепер ми вже вважаємо Черкаси своєю домівкою.

Ірина Коваль, Нова Доба