Шевченко хотів бути похованим не в Каневі, а у нас, на Переяславщині - письменник

Шевченко хотів бути похованим не в Каневі, а у нас, на Переяславщині.

Таку думку в рамках круглого столу на тему створення народного музею «Старий Дніпро» висловив український письменник із села Циблі Іван Шпиталь, інформує Вісник Переяславщини.

«На тему переяславсько-в’юнищанської шевченкіани у мене написано десятки статей. Хотів би підкреслити, що саме у переяславсько-в’юнищанському циклі своїх торів, праць Шевченко дуже глибоко відобразив свою любов. Так, наприклад, в листі до Козачковського із Новопетрівського укріплення він пише: «Мені здається, що і раю кращого на тім світі не буде, як ті Андруші». Проте, перебуваючи саме у затопленому нині селі В’юнище, великий геній дав нам цілий сніп золотих ідей, пов’язаних з прагненням української державності: “В своїй хаті – своя правда»    та інші. Беру на себе зобов’язаність при створенні музею «Старого Дніпра», як розділ історії про затоплені села написати про переяславсько-в’юнищанську шевченкіану, як особливий період у творчості Шевченка», - зауважив письменник.

Крім того, Іван Шпиталь окремо зупинився на темі поховання великого Кобзаря. 

«Коли Шевченко описував місце свого поховання, то, зокрема, зазначив, «щоб було чути, як реве ревучий». Що таке оцей  «ревучий»? Це – урочище між нині затопленими Дніпром селами Переяслав-Хмельницького району В’юнищами, Козинцями і Зарубенцями. У тому урочищі була така западина, що, коли повеневі води піднімалися, над прибережними горбами, порослими червоною лозою, то вони з великим шумом, ревищем устрімлялися в цю западину. Так що гул від цього було чутно дуже далеко. Тож я думаю, що Шевченко хотів бути похованим не в Каневі, а у нас, на Переяславщині. Думаю, що вчені шевченкознавці повинні були прислухатися до такої ідеї, якось подискутувати, але і з цього приводу ніякої дискусії не виникло», - резюмував Іван Шпиталь.