«Не дати чиновникам замилити проблему відновлення театру і тихо на ній заробити – справа самих черкащан»

Що відбувається із проектними роботами, і яким буде черкаський театр після відновлення? Цього сьогодні не знають навіть самі театрали…

Про те, чому ж так важливо громадськості контролювати весь процес та які фактори могли б зрушити справу з місця – секретар Антикорупційного комітету Громадянського руху «За процвітання Черкащини», член Координаційної ради сил Майдану Черкащини Наталія Вернидуб, пише ГромЧе.

– Я дуже люблю наш театр. Звісно, не як будівлю. Навіть не як культурну установу, а от просто як частину себе самої, власного життя. Такі світлі та теплі спогади дитинства: ми із мамою збираємось в театр, вибираємо вбрання, обов’язково в холодну пору року беремо із собою змінне взуття – в чоботах у театрі ніхто не ходить! Такі рідні актори, хоч я навіть їхніх імен не знала, але на вулиці впізнавала – о, тож Стецько! А то сама циганка Аза!

А новорічні свята! А згодом вже дорослі враження, знайомства, друзі, події…

І та пожежа. Спостерігаючи за тим, що відбувалось в театрі протягом останніх років мене така подія не здивувала – це як кінець тої мотузочки, яка, скільки не в’ється, але все одно закінчиться. А ще пожежа стала загальним символом ставлення більшості громади Черкас та керівництва області та міста до культури загалом. От так я це сприйняла. Хоча, насправді, відчула страшне горе, ніби згорів мій дім.

Про те, що відбувалось після пожежі довкола театру не писав у Черкасах хіба що лінивий. До речі, я не писала. Але, якщо чесно, не давали згаснути інформаційній хвилі виключно кілька акторів та працівників театру. Ініціативна група всього з кількох людей збирала прес-конференції, робила заяви, писала листи. Але за півроку ми маємо лише розчищені завали. І осінньо-зимова негода перш за все змушує думати про театр. І радіти, що не має морозів.

Головне, чоло так і не вдалося досягти – справа відновлення театру не стала нагальною проблемою громади! Якби ж то та кількість людей, що прийшли подивитись на пожежу, активно підтримала ту невеличку ініціативну групу театралів. Якби ж стан театру став приводом для мітингу або зустрічі громади із головою ОДА, напевно, справа рухалась би так само швидко, як зводиться та «Резиденція жлобів» за театром.

Звісно, якщо ми спитаємо обласних очільників, що там із театром, то нам будуть розповідати про страшні владні звитяги з подолання наслідків пожежі. О, скільки було витрачено вже обласних грошей!

Але департамент культури скромно замовчує, яка саме кількість з цих зазначених грошей просто була знята з одних статей театрального бюджету 2015 року і перекинута на інші статті. Про те, що відбувається із проектними роботами, і що в результаті отримає театр та громада після відновлювальних робіт не знають навіть в театрі. Департамент капітального будівництва не надав належної відповіді на інформаційний запит через те, що я не маю скриньки на gov.ua або ukr.net, хоча за кілька тижнів до цього Департамент культури належно надіслав відповідь саме на мою скриньку.

Із Департаментом комунального будівництва я продовжу спілкуватись наполегливо. Хоча і перша неповна відповідь варта нашої уваги. Ясно, що завали в театрі не були б розібрані до сьогодні, якби проводився тендер. Саме цим я поки що пояснюю суму, на яку було між Департаментом КБ та ТОВ «ПМ-Арсенал» укладено договір будівельного підряду по об’єкту «Першочергові аварійно-відбудовні роботи, пов’язані із ліквідацією наслідків надзвичайної ситуації, що склалась внаслідок пожежі 01.07.2015 в приміщенні Черкаського академічного обласного українського музично-драматичного театру…, Підготовчий період» на суму 976,99680 тис. грн. Ось! Добре, що не 999, 999 тисяч…  Багато цікавого про саме ТОВ «ПМ-Арсенал» ТУТ.

Звісно, можна було б отримати всі відповіді і вже тоді готувати підсумковий матеріал. Але окрім оприлюднення документів, мені б хотілось підтримати увагу до проблеми нашого театру, створити ініціативну групу небайдужих громадян міста, яка б могла контролювати процес відновлення театру, витрачені кошти, якість робіт. Яка б не давала чиновникам замилити цю проблему або тихо на ній заробити.

Ми і так упустили надто багато часу – тепер маємо отого монстра замість Театрального скверу. Питання відновлення театру теж можна і треба було б обговорювати широко та використати цю сумну нагоду для того, щоб не просто відновити театр, а оновити його відповідно до сучасних вимог. Не завадили б театру і нові приміщення для камерних вистав, для репетицій, але навіть співробітники театру не в курсі, що там напроектували… Але ми все ж таки отримаємо і акти вже виконаних робіт, і розрахунки, і проектні документи.

І на останок першої серії та Постанова КМУ № 851.

Щось мені здається, що використання певних доменних імен стосується листування між державними органами, на звернення громадян не поширюється.