Водяницька громада живе і розвивається

Згідно перспективного плану добровільного об’єднання громад, на території Звенигородського району мають бути утворено чотири окремі самостійні громади. Серед яких Водяницька громада з центром в однойменному селі до якої ввійдуть одинадцять населених пунктів: с. Кобиляки,, с. Мизинiвка, с. Стара Буда, сел. Олександрівка, с. Попiвка, с. Рижанiвка, с. Ризине, с. Чемериське, с. Барвінок, с. Водяники та с. Чижiвка.

Чи готові Водяники взяти на себе цю відповідальну місію, над чим працює там сьогодні місцева влада і як живуть сельчани – саме ці питання з’ясовував голова Звенигородської районної ради Володимир Кучер побувавши там цього тижня, пишуть Новини Черкас.

Насамперед говорячи про сьогодення села варто трохи згадати ще зовсім недалекої історії, а саме – початок дев’яностих років. Цей період можна назвати якщо не занепадом села, то вже точно не кращими етапом існування. Місцеве господарство ледь жевріло, роботи не було зовсім, а місцева «казна» ледь зводила кінці з кінцями. І так було доти, допоки в село не прийшов інвестор. Та не якийсь заморський, а свій місцевий – Микола Григорович Щербина (нині вже покійний), котрий жив на той час у столиці і мав там чималий, налагоджений бізнес. Будучи патріотом краю, вклавши чималі кошти, побудував найсучасніший завод з глибокої заморозки фруктів, спорудив гірськолижний комплекс, відомий нині на всю Україну. Одним словом дав землякам достойну роботу.

Не відставав від нього і ще один знаний виходець із села – Олександр Черевко. На той час голова Черкаської облдержадміністрації , він чимало зробив для газифікації населеного пункту, спорудження доріг, та розвитку його інфраструктури. І село ожило. Просто на очах змінилося. За рівнем комфорту мало чим поступається районному центру, а за ошатністю доріг та мальовничими краєвидами і поготів. Чого тільки варті місцеві сільські вулиці – всі заасфальтовані, без звичних ям і латок. Роботою сельчани забезпечені, тільки не лінуйся. Працює згаданий вище переробний завод, зимою гірськолижний курорт, досить міцне фермерське підприємство. Є можливість вести особисте господарство. Тож не дивно, що середня вартість житла тут сягає Звенигородської нерухомості.

До честі місцевої громади слід зазначити, що все надбане нею за останні роки збережено і ретельно доглянуто. Сучасна школа, ФАП, аж дві новозбудовані церкви – є гордістю водяничан. А нещодавно завершили будівництво місцевого будинку культури. Сучасного, світлого, з якісним обладнанням. Лише минулого року для його здачі в експлуатацію витратили майже вісімсот тисяч гривень сільського бюджету. Допомагали звичайно і спонсори з місцевих підприємців. З якими у сільського голови Володимира Мовчана налагоджені тісні комунікації.

А ще у Водяниках досвідчений і дієвий депутат районної ради – директор місцевої школи Зінаїда Саєнко. Саме завдяки її активності та наполегливості вдається реалізовувати чимало справ. Здавалось би цей острівець добробуту немає зовсім проблем. Та це лише на перший погляд. Можливо вони не такі крайні і нагальні, як по інших селах, проте для сельчан їх вирішення дуже важливе. Серед них сільський голова та районний депутат називають відсутність вільної землі для працівників соціальної сфери, котрі воліли б на рівні з колишніми колгоспниками отримати земельний пай. А ще на часі будівництво об’їзної дороги поза селом, а то в час масового напливу туристів, приїжджі авто створюють чималі незручності місцевим жителям. Та й діток у місцевій школі хочеться бачити значно більше, бо це майбутнє краю. Тож Водяники живуть і розвиваються.

На останок голова районної ради побажав Водяницькій громаді, в особі сільського голови, миру, благополуччя і подальшого процвітання.