“На Черкащині не вистачає педіатрів”, — О.Стадник

Наразі у медичних закладах Черкас бракує лікарів. Особливо це стосується фахівців, які займаються амбулаторною допомогою, педіатрів. Про це у ексклюзивному коментарі кореспонденту УНН-Центр розповів директор департаменту охорони здоров’я Черкаської міської ради Олег Стадник.

“Забезпеченість кадрами у медичних закладах Черкас на сьогодні є проблемою. Якщо ті спеціальності, які вважаються престижними, з точки зору вдячності пацієнта — це невропатологи, гінекологи, хірурги, такими фахівцями заклади практично забезпечені на 98%. А ситуацією з іншими фахівцями, похвалитися не можу. Є брак фахівців, які займаються амбулаторною допомогою — це дільничні лікарі, педіатри”, — розповів О.Стадник.

Як повідомив посадовець, майже 80% колишніх терапевтів мають сертифікати сімейних лікарів, пройшли навчання й відповідно сформовані відділення сімейної медицини, тому забезпеченість сімейними лікарями у медзакладах майже 70%. Найбільше бракує сімейних лікарів у Третій міській поліклініці, вона є найбільшою з обслуговування, оскільки обслуговує 70 тис. населення.

Керівник департаменту охорони здоров’я зазначив, що з педіатрами ситуація гірша. Забезпеченість такими лікарями складає 65%. Поліклініки мають 52 педіатричні дільниці, й дефіцит складає саме на 17 дільницях. На них взагалі немає лікарів. Тому, як вихід, лікарі, які залишилися, працюють на півтори ставки, тобто обслуговують в півтора рази більше пацієнтів.

Як вважає Олег Стадник, це впливає на якість роботи, оскільки в один і той же часовий проміжок треба вкласти більшу кількість пацієнтів. Особливо гостро стоїть проблема у період епідемій. Згідно з нормативами педіатр має обслужити після прийому 8-10 викликів, то були тижні, коли кількість викликів перевищувала далеко за 20. До того ж, серед педіатрів, які працюють — 57% пенсіонери. Деяким по 77-78 років. Тому на це накладається й стан власного здоров’я, й стан продуктивності праці таких фахівців.

Ситуацію, яка склалася, дуже важко подолати. Проблему не мають ті обласні центри, які мають власні вищі навчальні медичні заклади. Наприклад, для західної України, така проблема не стоїть. Оскільки майже кожен обласний центр має власний вищий медичний заклад.