Звенигородська суддя купила в Києві квартиру за 8 гривень

Не вщухають пристрасті навколо викладених у вільний доступ декларацій чиновників. Українці вже встигли помітити, що слуги народу живуть небідно і їхніх разом взятих статків вистачило б, аби якісно підняти економіку. Мільйони на рахунках, дороговартісні автомобілі й годинники не додають шокують пересічних жителів.

Головні районні та міські керівники живуть взагалі скромно. Як пише видання Вісті Черкащини, голова Тальнівської РДА Василь Клименко власного житла не має. Тільки у спільній власності із дружиною. Їздить автомобілем “Рено Логан”. Отримав за минулий рік 108 тисяч 392 гривень зарплати.

Його звенигородський колега Василь Довбуш показав ватутінську квартиру на 50 “квадратів” і два автомобіля “Рено”. Заробив трохи більше 61 тисячі. Мер Звенигородки Олександр Саєнкодекларації не подавав. Голова ж Ватутінської міськради Олександр Лисюк володіє невеликою квартирою і “Мітсубіші Паджеро Спорт” за 131 тисячу гривень.

Катеринопільська керівниця райдержадміністрації Ольга Ніколенко задекларувала будинок і 94 тис. зарплатні. Взяла 517 гривень субсидії. Голова селищної ради Катеринополя Іван Гегедош не подав декларації.

Багатий на землю очільник Лисянської РДА Володимир Павличук. У селі Босівка на Лисянщині в його володінні 16 гектарів землі. Ще має автомобіль “дев’ятку”, а на матір зареєстрований мікроавтобус “Фольксваген”. Декларація селищного голови у реєстрі декларацій відсутня.

А от деякі дрібніші районні чиновники, судячи з наведених ними цифр, живуть досить заможно. Так, голова Лисянської районної ради Ярослав Попко за минулий рік заробив 51 тисячу гривень. Володіє двома автомобілями – “Форд Транзит” і “Шкода Октавіа А5”. Остання на нього не зареєстрована. Задекларував 27 тисяч доларів, це майже 700 тис. гривень. У реєстрі є дві його майже ідентичні декларації. У вдруге поданій, інформація про готівковий актив чомусь не зазначена.

Начальник служби у справах дітей Тальнівської РДА Микола Писар на рахунку в “Приватбанку” тримає 400 тисяч гривень. Його заробітна плата становила 39 тисяч 934 гривні. Задекларував мотоцикл “Ява-350” і автопричіп “Каштан-2”.

Начальниця управління соцзахисту населення Тальнівської райдержадміністрації Тетяна Маринченко задекларувала будинок на 91 “квадрат” у Тальному, квартиру в Черкасах і три автомобілі: ВАЗ “Калина”, “Ніссан ІксТрейл” 2008 року та “Форд Куґа Тітаніум” 2012 року випуску. За вживаний “Форд Куґу” зараз просять в середньому 400 тисяч гривень. На позашляховик “Ніссан” приблизно така ж ціна. Заробила 42 тисячі гривень. Дохід чоловіка-підприємця — 128 тисяч гривень.

Головний архітектор Лисянщини Володимир Карасевич, спільно із дружиною, на різних рахунках мають в сукупності більше 600 тисяч гривень.

Поки одні декларують коштовні автомобілі чи квартири, інші в документах вказують не менш цікаві дані. Суддя Звенигородського районного суду Тетяна Кравченко у 2010 придбала у Києві квартиру на 46 кв.м. за 8 гривень. У 2012 році начальник управління соціального захисту населення Звенигородської райдержадміністрації Оксана Лісова зуміла придбати 1 гектар землі у місті всього за гривню. За два роки до цього купила “Опель” 1998-го за таку ж суму. У 8 гривень дружині голови Звенигородської райради Володимира Кучера обійшлася квартира у Звенигородці.

– Суцільна показуха, яка часто не має нічого спільного зі справжніми цифрами — все, що можна сказати про е-декларування. На ресурсі, поряд із деклараціями, немає жодного вкладення, яке б підтверджувало ті, чи інші дані, – каже один з фахівців Ватутінської податкової. Не хоче називатися, аби не мати проблем із керівництвом. – Декларант має вказувати суму покупки, а цього дуже часто немає. Щось типу: ”Так, я маю машину…”. А скільки вона коштує, не вважає за доцільне вказати. Або квартири за 8 гривень. Це ж дурня. Коли купують нерухомість, є її експертна оцінка. Можна її вказати? Можна. А 1-ну чи 8 гривень будинки і квартири не коштують. Тих, хто вказав такі суми, найімовіршіше за все область ще не перевіряла. Бо вищеназвані ситуації є порушенням закону. Коли нам здають декларації в письмовому вигляді, ми, якщо нам щось там не подобається, викликаємо на пояснення декларанта. А у е-декларуванні, таке відчуття, контроль абсолютно відсутній.