Вчителі Золотоніської гімназії пробують себе в ролі тьюторів

Чи готові педагоги України працювати в нових умовах, у новій школі, за новими принципами та підходами? У Золотоніській гімназії вирішили, що готові: учень 9 класу Володимир Бакум та учитель інформатики Анна Гаврюшенко довели це на практиці, започаткувавши новий проект – факультативні заняття з програмування для друзів. Цей факультатив вирізняється від усіх інших тим, що в ролі вчителя виступає учень, а педагог стає його слухачем.

Володимир Бакум, «учитель», викладатиме мову програмування PYTHON. Синтаксис її досить мінімалістичний при досить непоганій бібліотеці. Вона містить в собі декілька стилів написання програм – структурний, об’єктно-орієнтований, функціональний, імперативний. Можливість об’єднання в класи, модулі та пакети робить реалізацію цієї програми елегантною, потужною та добре продуманою, пише Золотоноша.

Перше заняття факультативу пройшло успішно і неабияк зацікавило методичні служби, оскільки одним із напрямків методичної роботи в гімназії є переорієнтація учителів-носіїв традиційної педагогічної школи з площини «той, хто навчає» у площину «той, хто супроводжує учня». Не випадково віднедавна у світі стає популярною професія тьютора.

Хто ж він? Чи існує потреба у тьюторах в Україні у період реформування освіти? Тьютор – наставник, який допомагає дитині у процесі самостійного навчання. Допомагає не лише у визначенні теми і мети власного освітнього проекту, але й на всіх етапах його реалізації. Тьютор, досконало володіючи технологіями проектної діяльності, здатний бути не тільки консультантом, але одночасно й учасником учнівського експерименту.

Ініціює народження і розвиток проекту, підтримує вогонь пізнання та виховує «волю» дослідника: наполегливість, стресостійкість, сміливість. Демонструє власною поведінкою приклад самоосвіти в засвоєнні нових знань, здобутті нової інформації та процесі її переробки. Разом з учнем «проживає» його проект (радіє успіхам і підтримує в невдачах). Допомагає учневі у процесі дослідження на всіх його етапах.

Тьютор – не ерудит, не «картограф» – він спеціаліст у галузі способів організації роботи з інформацією. Основне завдання тьютора – не відповідь на питання (Що? Хто? Коли? Чому? Як?), а допомога дитині у пошуку відповідей на досліджуване питання, у створенні дослідницької програми, з можливим поетапним коригуванням теми, мети, завдань тощо.

Американські вчені дослідили, що у процесі навчання діти інформацію діти засвоюють по-різному: 10% з того, що прочитали, 20% з того, що почули, 30% з того, що побачили, 50% з того, що почули і побачили, 70% з того, що обговорили в дискусії з іншими людьми, 80% з того, що випробували на власному досвіді, 95% з того, чому навчали інших.

В навчальному закладі нині мають надію, що учні прокинуться до лідерства, а педагоги спробують на смак, яка вона насправді – педагогіка партнерства, назавжди відмовившись від авторитарної, безперспективної спадщини.