Літо настало поза програмою, або Чому в Звенигородці його бояться

Лихо, що звалилося торік на жителів Звенигородки, було… запрограмованим. Не вірите? Тоді читаймо:

"…На цей час існують численні проблеми у сфері централізованого водопостачання та водовідведення головним чином районного центру. В першу чергу це незадовільний екологічний стан джерел питного водопостачання, неефективна система управління, незадовільний технічний стан основних фондів підприємств, недостатнє фінансування розвитку та реконструкції централізованих систем водопостачання та водовідведення, високі питомі витрати матеріальних та енергетичних ресурсів під час виробництва та надання послуг, недосконалі технології очищення питної та стічних вод та низька якість обслуговування населення".

Це невеличкий витяг з районної програми «Питна вода Звенигородщини на 2009-2020 роки», за реалізацію якої роками ніхто не брався. Навіть потому, як торік у липні-серпні з водопровідних кранів замість води потекла сіро-зелена, а потому й взагалі чорна рідина, котру навряд чи й технічною можна було назвати, пишуть Вісті Черкащини, повідомляють Новини Черкас.

Намічати – не ціпом махати

В згаданій програмі стверджувалося, що якість питної води по своїх показниках інколи не відповідає вимогам діючого Державного стандарту «Вода питна. Гігієнічні висновки і контроль за якістю». Злукавили розробники програми, бо вже на той час воду у водопровідних мережах Звенигородки аж ніяк не можна було признати придатною для пиття. Та як би там не було, в ході реалізації низки заходів, як значилося в програмі, «до 2013 року буде припинено надходження у водні об’єкти неочищених стічних вод, а до 2020 – недостатньо очищених».

Про програму згадали у серпні 2012 року, внісши до неї на черговій сесії районної ради деякі зміни, які стосувалися передусім джерел та обсягів фінансування програми за роками. Так, у 2013 році на реалізацію розроблених заходів з державного бюджету мало бути виділено в цілому на район 27 мільйонів 660,7 тисячі, з місцевих – 2 мільйони 405 тисяч гривень, у 2014 – відповідно 14 мільйонів 320,7 тисячі та 1 мільйон 475 тисяч гривень. Майже на такому ж рівні мала фінансуватися програма й в наступні роки. Оскільки ж таких грошей в районі ніхто не бачив, то про якесь поліпшення технічного стану водопровідно-каналізаційного господарства як району, так і Звенигородки, й говорити було нічого. Це при тому, що строк експлуатації існуючого на Гнилому Тікичі водозабору завершився ще 2000 року. Тож і не дивно, що якість води, яка у офіційних паперах все ще називалася питною, з кожним роком погіршувалася. На скарги жителів Звенигородки місцеве начальство вказувало, як це водиться, на «об’єктивні причини», або ж кивало на комунальників. Зважаючи на це, і в комунальному підприємстві «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» вирішили відхреститися від споживачів, вже починаючи з угоди щодо надання послуг: замість «питна вода» там значилося «холодна». Хоч можна було б більш конкретніше – «брудна».

Таки ж Гнилий…

Донедавна місцеві краєзнавці ніяк не могли визначитися щодо походження назви головної водної артерії району. Сьогодні над цим нічого ламати голову, оскільки Гнилий Тікич, який є основним джерелом водопостачання міста, в районі Звенигородки й справді став гнилим. Відповідно віддає гниллю й вода, яка надходить з нього.

Оскільки ж у районі немає еколога та відповідних фахівців, які могли б контролювати стан водойми та науково обґрунтувати причини погіршення якості води і порекомендувати заходи щодо поліпшення ситуації, залишається прислухатися до думки громадських активістів. Серед основних причин вони вказують на забрудненість Гнилого Тікича, зокрема в районі водозабору. І це справді так. Не секрет, що, окрім всього іншого, Тікич, як і будь-яка інша річка, забруднюється водоростями, які, відмираючи наприкінці літа, опускаються на дно і, гниючи, утворюють товстий шар намулу. Отож водоймище давно вже слід почистити механічним способом та сформувати і підтримувати з допомогою хімпрепаратів відповідну флору. Є й інші варіанти. Так, представники громадської організації «Звенигородський клуб рибалок» вже котрий рік пропонують поновити у Гнилому Тікичі екобаланс та популяцію риб, які поїдають синьо-зелені водорості й очищають тим самим воду, проте батьки міста відмахуються від них, як від набридливої мухи.

До речі, місцева влада, як і відповідні служби, давно вже не реагуює на те, що притоки Гнилого Тікича забруднені й замулені, а деякі домовласники навіть при такому стані умудряються робити на них ставки для власних потреб. Успішно зводять і будинки у водоохоронній зоні. І ще. Декілька років поспіль місцеві активісти скаржаться на невпорядкованість роботи відновленої асоціацією «Новий світ» гідроелектростанції на Гнилому Тікичі. В ході роботи ГЕС, доводять вони, з водосховища зливає найчистіші середній та нижній шар води, а верхній, забруднений, разом з водоростями, який мав би викидатися при наявності санітарного зливу, потрапляє до системи водогону. Система очистки води, яка є у Звенигородці нині, неспроможна довести її до нормальних показників. Нові власники ГЕС при нейтральній позиції тих, хто вже виходячи зі своїх службових обов’язків, мав би розібратися в ситуації, успішно відбиваються від подібного роду звинувачень.

Все це плюс брак коштів у комунальному підприємстві «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», необхідних для дотримання технологічних вимог очистки води, і призвело до того, що минулого року з водогону потекла смердюча рідина, якою навіть руки не можна було помити. Та на це з багатьох районних служб певною мірою зреагувала лише одна – лабораторний центр.

Говорили-балакали…

У Звенигородці райсанепідстанції вже немає. Замість неї функціонує міськрайонний відділ ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр Міністерства охорони здоров’я України», на який і покладено лабораторне дослідження питної води з міського водогону. Ним й було направлено дані про результат такого дослідження «для подальшого реагування» голові РДА, який є ще й головою комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій. У даних дослідження значилося, що «якість води питної з водогону від 07.09.2016 р. … не відповідає вимогам ДСанПіНу 2.2.4 – 171 – 10 «Вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною» по органолептичних показниках, кольорності, вмісту загального заліза та аміаку, мікробіологічних показниках». Рівно через тиждень відбулося й засідання комісії очолюване головою РДА та у складі двох його заступників, керівників відділів і управлінь, а також заступника голови міської ради.

Виходячи з протоколу засідання від 13 вересня 2016 року, «високопрофесійна комісія» ситуацію «розрулила» швидко й оперативно. «Відповідно до п. 164 Класифікаційних ознак надзвичайних ситуацій, затверджених Наказом МНС України …, - йшлося в протоколі, - перевищення мікробіологічних та токсичних показників питної води у системі централізованого постачання населення протягом тривалого періоду (5 діб і більше) має бути віднесеним до надзвичайних ситуацій. Оскільки, при здійсненні виробничого контролю якості води, проведеного лабораторією КП водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради, протягом наступних 5 днів перевищення мікробіологічних та токсичних показників не виявлено, підстав для оголошення про надзвичайну ситуацію немає».

Проте Звенигородський міськрайонний відділ ДУ продовжував бити тривогу. 23 вересня, буквально через десять днів після засідання комісії, він направляє голові комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій й міському голові Звенигородки протокол дослідження якості води міського водогону, відібраної повторно, з тим же висновком: «… не відповідає діючому ДСанПіНу 2.2.4-171-10». Значить, загроза продовжує існувати. Це підтвердили і лаборанти з сусіднього, Тальнівського міжрайонного відділу ДУ «Черкаський обласний лабораторний центр МОЗ України», до якого 26 вересня автором цих рядків було подано на дослідження воду, аби додатково впевнитися у її якості. І ось висновок: «Досліджений зразок води за органолептичними показниками перевищує норму у 2,5 раз, по санітарно-токсикологічному показнику присутній аміак, що свідчить про свіже органічне забруднення. Вода не відповідає вимогам ДСанПіНу, не придатна для вживання людиною».

І знову на це зі владних кабінетів ні гу-гу…

Знайшли цапа-відбувайла?

З даного приводу в обласних і всеукраїнських засобах масової інформації було вміщено публікації автора цих рядків. Окрім того, 30 вересня 2016 року я подав відповідне звернення про злочинну бездіяльність місцевої влади до Звенигородської місцевої прокуратури.

Невдовзі і обнадійливу відповідь отримав. Заступник керівника прокуратури О. Гасич повідомляв: « За результатами розгляду Вашого звернення до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження, передбачене ч.! ст.. 325 КК України. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні доручено проводити Звенигородському відділу поліції ГУНП в Черкаській області. На даний час досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває, про його результати Вас буде повідомлено Звенигородським відділом поліції ГУНП в Черкаській області».

Та минув і місяць, і два, і три, а з відділу поліції – ні звуку. І лише на восьмий місяць, після мого інформаційного запиту, старший слідчий Звенигородського ВП ГУНП О. Настич повідомив, що « в даний час у кримінальному провадженні триває досудове розслідування». Отож залишалося лише захоплюватися такою «оперативністю» наших доблесних правоохоронців. От лишень насторожує при цьому рядок відповіді, що у провадженні слідчого відділення знаходяться матеріали досудового розслідування «відомості про яке 10.10. 2016 Звенигородською місцевою прокуратурою внесено до ЄРДР №42016250140000034 за правовою кваліфікацією ч.1 ст.325 КК України, по факту допущення службовими особами КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради» вимог Державних санітарних правил та норм 2.2.4 – 17-10 «Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної до споживання людиною». Тут навіть неозброєним оком видно, кого призначено на роль цапа-відбувайла. Бо ж як бути при цьому з вимогами Законів України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» та «Про питну воду та питне законодавство»? Стаття 46 останнього, передбачає відповідальність не тільки за постачання споживачам питної води, яка не відповідає державним стандартам, але й за приховування або надання недостовірної інформації про якість питної води та систем питного водопостачання та водовідведення, що й просліджується у вищенаведеному протоколі засідання комісії з надзвичайних ситуацій. При цьому, не заперечуючи долі вини службових осіб КП «Водопостачання та водовідведення Звенигородської міської ради», мушу ще раз наголосити на тому, що неякісна вода подається звенигородцям вже завдяки успішному невиконанню районної програми «Питна вода Звенигородщини», реалізація якої, згідно із Законом України» «Про загальнодержавну програму «Питна вода України на 2006-2020 роки», на місцевому рівні покладена на структурні підрозділи районної державної адміністрації та посадових осіб органів міської ради.

Взагалі ж, допоки поліціянти «шаленими» темпами «ведуть» досудове розслідування, мешканці Звенигородки з наростаючою тривогою чекають, що спекотні місяці літа вплинуть на температурний режим річкової води і в Гнилому Тікичі знову «зацвітуть» водорослі. Бояться люди, що тоді потече знову з водопровідних кранів смердюча рідина, настояна на болоті та жабуринні, на що районні можновладці знову повідомлять, що «підстав для оголошення про надзвичайну ситуацію немає».

Отака то фігня, малята, як сказав би тальнівський дідусь Панас - відомий колись казкар на українському телебаченні.