Хто такий Ватутін, та чи перейменовувати місто Ватутіне?

Після прийняття закону України «про декомунізацію» (Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки) на Черкащині триває полеміка, щодо ймовірного перейменування міста Ватутіне. Нещодавно в містечку місцева ветеранська організація розпочала збір підписів проти перейменування міста, названого в честь «хорошого» генерала, та й міський голова проти.

Що ж «хорошого» є у постаті Миколи Ватутіна  розбирались в журналі «Музеї України».

Микола Ватутін – росіянин, (чомусь багато хто думає, що він був українцем), Генерал Армії СРСР.

Не НКВДист, але бойовий генерал. То чим же він завинив перед українцями?

А завинив ось чим:

У вересні 1920 року червоноармієць Ватутін воював проти залишків Української Повстанської Армії Нестора Махно.
В 1920-21 році боровся проти українських повстанців на Полтавщині.
З 1921 року – член партії більшовиків.
В 1939 році командує Українським фронтом при вторгненні в Польщу, за що отримав Орден Леніна.
Найголовніше: Форсування Дніпра і штурм німецьких фортифікацій на Букринському плацдармі (біля Києва) 1943 рік.

Радянське «геніальне» командування вирішило завалити німців трупами своїх. Тільки на одному цьому плацдармі «геніальний» полководець Ватутін поклав у землю (точніше, у воду Дніпра) 400 000 радянських солдат. (Втрати німців були 10-кратно менші).

Найбільшим злочином проти українського народу командування Червоної армії є те, що на «звільненій» від німців лівобережній Україні командири частин хапали всіх дітей 16-18 років і без зброї, навіть без військової форми погнали їх форсувати Дніпро на німецькі кулемети.

Кажуть що німецькі кулеметники з розуму сходили від того, що весь час розстрілювали неозброєних людей в цивільному, але на місце одних вбитих, йшли шеренги нових.

Скільки з тих 400 000 убитих були ті українські хлопчики-цивільні, ніхто не знає, можливо 50, можливо 100 чи 150 тисяч.

Але це той злочин проти українців, за який (в тому числі) персонально відповідальний генерал Микола Ватутін.

Але як кажуть, Бог все бачить.

На Волині 29 лютого 1944 року червоний кат отримав кульове поранення від українських партизанів УПА і через невдале лікування помер.