«Коли я загину, я стану соколом...» – говорив загиблий учасник АТО Сергій Амброс

Сім років тому, 18 лютого 2015-го, його було смертельно поранено під час мінометного обстрілу в місті Широкине. Один із наймолодших черкасців, який загинув у неоголошеній війні за Україну...

«Коли я загину, я стану соколом...» Так пророче говорив побратимам Сергій Амброс, лейтенант полку Національної гвардії України, громадський активіст, спортсмен, почесний громадянин міста Черкаси, Народний Герой України (посмертно).

«Для нього Україна, держава, рідна мова, звичаї та традиції були не просто словами, – розповідала мама Сергія Тетяна Амброс. – Інколи самі дивувалися: ми звичайна черкаська родина, інженери, а в нього така сила переконань – він був справжнім українцем! Таким, очевидно, із Божої волі народився».

«Хлопчина з чубом, високий, плечистий, гарний, завжди з усмішкою на вустах, із яких ллється чиста українська… Він виховував у собі і в нас справжнього козака – не “шароварника”, а мудрого воїна, який зважує кожне своє рішення і не вагаючись іде в бій», – згадують його побратими.

Мав дуже багато друзів. Разом із ними брав участь у Революції гідності, а в червні 2014 року пішов захищати Україну, вступивши до полку Національної гвардії України. Йому було всього 24, проте побратими завжди поважали його за мудрість, виваженість і розсудливість.

Сергій Амброс народився в Черкасах 16 травня 1990 року в родині інженерів. Закінчив міську гімназію №31 та Черкаський державний технологічний університет. Йому ніколи не було байдуже до того, що відбувається в його рідному місті та в державі.

«І був фронт: пекельний, палаючий і нестерпний: Мар’їнка, Іловайськ, оборона Маріуполя, російські війська за якихось два кілометри від нас – працюють з усього, що тільки можна уявити, носа з бліндажа не висунеш! – розповідає бойовий товариш Амброса Дмитро Кухарчук. – А він – один! – кулеметник, що взяв ПКМ три дні тому, сидить на кургані – без тепловізора, без приладу нічного бачення – і чекає ворога... Він після того кургани зненавидів… А як ми танки ворожі зустрічали, не маючи нічого! Він – із кулеметом, я – із РПП чекали 9 ворожих танків! Поки ми розмірковували над буденними питаннями, він складав плани на майбутнє, мріяв, як за лічені роки зробити Україну кращою. Людина, яка мала б творити і повинна була жити. Представник нового покоління, яке мало будувати нову країну.

Коли стало відомо, що Сергія більше немає з нами, на підвіконня присів сокіл і більше хвилини дивився на всіх очима, повними суму. Того самого сокола я знову побачив під час похоронної процесії на Соборній площі Черкасах... А потім в ще через півроку він сів на хрест, який стояв над могилою нашого воїна. У такі моменти я відчуваю, що Сергій нас не покинув. Він не з тих, хто покинув би. У нього була справа, ідея, місія, яку без його допомоги навряд чи нам вдалося би продовжити, а ми продовжуємо – тому що Амброс – серед нас, завжди в строю…».

«Він дуже любив птахів – соколів, – згадує письменник Василь Шкляр. – У нього татуювання сокола, він усе вивчав про них і казав: “Коли я загину, я стану соколом”... Й ось лікарі роблять йому операцію, хлопці сидять на базі, і раптом прилітає сокіл і сідає на перила... Вони ніколи не бачили на базі птаха, і тут дзвінок, що Амброс помер... Ховають його в Черкасах, на майдані, а над процесією кружляє сокіл... Приходять хлопці впорядковувати його могилу – там на хресті сидить сокіл... Я навіть не наважуюся про це писати художній твір – скажуть, що я знову щось прикрашаю. А життя дає такі речі, які перевищують навіть фантазію…».

Черкаська міська влада шанує загиблих Героїв та втілює в пам’ять про них соціальні проекти. Так, у приміщенні колишньої тютюнової фабрики, що на вулиці Благовісній, 170, облаштували молодіжний хаб імені Сергія Амброса (Ambros HUB) та соціальний спортивний зал (AmbrosCrossFight). Тренування в ньому безкоштовні для учасників бойових дій та їхніх родин.

Кошти на реалізацію цих задумів спрямували із міського бюджету (ідея спортивного залу, зокрема, стала переможцем програми «Громадський бюджет»).

Про обидва проекти мріяв за життя Сергій Амброс.

18 лютого, у день річниці загибелі Амброса, в Черкасах вшанують його пам’ять. О 18:30 у черкаській Долині троянд запалає пам’ятне вогнище, а о 20:00 – в Ambros HUB відбудеться вечір пам’яті.

Довідково:

• 2015 року лейтенанта Сергія Амброса посмертно нагороджено орденом «За мужність» III ступеня – «за особисту мужність і героїзм, виявлені в захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі».

• рішеннями Черкаської міської ради Сергія Сергійовича Амброса посмертно нагороджено пам’ятним знаком «За заслуги перед містом Черкаси» І ступеня та присвоєно звання «Почесний громадянин м. Черкаси»

• на фасаді Черкаської гімназії № 31, у якій навчався герой, встановлено меморіальну дошку на його честь.

• вулицю Орджонікідзе в Черкасах перейменовано на вулицю Сергія Амброс.

• 2015 р. Сергій Амброс нагороджений відзнакою «Народний Герой України» (посмертно).