У Черкасах тролейбуси продовжують безкоштовно перевозити пасажирів

Черкаські комунальні підприємства продовжують стабільно функціонувати в умовах воєнного стану та виконувати покладені на них зобов’язання. Одне із таких – «Черкасиелектротранс», водії якого із шостої ранку сідають за кермо тролейбуса, аби інші жителі нашого могли дістатися до роботи чи у справах.

Нині підприємство обслуговує 26 маршрутів, у мирний час щодня перевозили понад 30 тисяч пасажирів.

Згідно з рішенням засідання місцевої комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 24 лютого 2022 усіх перевозять безкоштовно.

«Зараз «Черкасиелектротранс» працює не просто в штатному режимі, а й враховує всі особливості воєнного стану для безпеки людей. Приміром, зважаємо на зміни в комендантській годині, коригуємо рух тролейбусів під час сигналів тривоги, аби пасажири могли вчасно піти в найближче укриття, – розповідає директор комунального підприємства «Черкасиелектротранс» Петро Кучер.

– На жаль, у період воєнного стану повністю зупинилася логістика, немає постачання запчастин. Через це всі неполадки техніки відновлюємо самотужки завдяки нашим майстрам. Справляємося й з ремонтом спеціальних агрегатів і вузлів, які гарантують безпеку перевезень саме в електротранспорті, де є постійний контакт з електричним струмом».

Поза тим, «Черкасиелетротранс» має ліцензію навчального закладу, тож тут самостійно готують фахівців для підприємства. Чергові курси з підготовки водіїв тролейбусів – планують провести вже найближчим часом.

Зараз на підприємстві – 400 працівників (лінійний персонал і технічна служба). Завдяки підтримці Черкаської міської ради та виконавчого комітету, зарплата їм виплачується вчасно і в повному обсязі.

«Я люблю дорогу і транспорт, – розказує водійка тролейбуса Олена Костецька.

– З юності керувала автомобілем, а в 26 років стала водієм тролейбуса. Це – моє: постійний рух, щодня – нові маршрути.

Найбільше подобається маршрут №8, найдовший у Черкасах: виїдеш із Руставі – і майже годину їдеш до заводу «Аврора». Два кола до обіду, два кола після обіду – і вже я вільна.

Взимку працювати складніше, бо слизька дорога, можуть перемерзати вузли, рульове, повітряна система… Але з роками прийшов досвід, і я вже легко вирішую подібні проблеми.

Влітку надзвичайно дошкуляє спека. Тому чекаю, коли нам дадуть нові тролейбуси, бо на них і працювати легше, і пасажирам комфортніше.

За 12 років я звикла до ранніх підйомів (о пів на четверту ранку), до різних пасажирів (доброзичливих і не дуже). А зараз мрію про одне – аби закінчилася війна».

«Я не думала працювати кондуктором, – розказує про себе 39-річна контролер-касир Вікторія Кукса.

– 4 роки тому прийшла у тролейбусний парк тимчасово з центру зайнятості. Але несподівано сподобалося: приємний доброзичливий колектив, постійне спілкування з людьми.

У транспорті щодня цікаві ситуації та життєві історії. На сварливих пасажирів намагаюся не звертати уваги. А буває всього! Зараз, у війну, пасажири переважно зосереджені, стурбовані, намагаються швидко зайти і вийти.

Я хочу розвиватися далі, мати стабільну роботу й професію, тому вже записалася на курси водія тролейбуса. Бо з дитинства захоплювалася татом, водієм КАМАЗу. Згадую, як їздила з ним на новобудови Митниці, куди він возив будівельні вантажі. І мріяла стати дальнебійницею, аби кермувати великою машиною!»

«Я люблю це підприємство і свою роботу: техніку, гайки, – розповідає Євгеній Македон, обмотувальник служби ремонту рухомого складу.

Працюю на «Черкасиелектротрансі» вже 25 років, ремонтую електродвигуни тролейбусів, аби качалося повітря, заряджалися акумулятори, тролейбуси їздили. Роботи вистачає, бо значна частина рухомого складу – поважного віку. Навіть найновішим 8 тролейбусам виробництва черкаського заводу «Богдан» вже по 6 років. До речі, мій син працює тут водієм одного з найстаріших тролейбусів. Але справляється. І коли машина ламається – стає й ремонтує разом зі мною».

Володимир Єгоров – один із 16 електромонтерів контактної мережі служби енергогосподарства, працює в «Черкасиелектротрансі» вже 23 роки.

«Я відповідаю за безперебійну роботу контактної мережі – це 120 кілометрів проводу, який подає струм по всій тролейбусній мережі міста. Я люблю свою професію, і син мій працює тут електромонтером. Зараз непрості часи, катастрофічно не вистачає запчастин, але ми намагаємося зробити все, аби мережа працювала, і тролейбуси їздили безперебійно. Адже так приємно, коли розумієш, що своєю працею ми робимо добру справу для міста і людей».