Савченко - це Україна!!!

Чи може бути страшніша смерть за голод? Ніхто не може цього сказати, бо не приходилося вмирати по декілька раз, але багато хто погодиться що це дуже важко. До якого ж відчаю, безвиході потрібно довести людину, що б вибрала такий шлях боротьби добровільно? Надія Савченко своєю позицією, не продажністю, вірою в духовне очищення нації стала живою іконою для більшості з нас. Це її позиція, її протест беззаконню, свавіллю Путіна. Савченко навіть у в’язниці для України робить більше ніж керманичі нашої держави. Образ цієї незламної жінки, який бачить ввесь світ, дуже схожий з сьогоднішнім положенням України, що готова вмерти та не скоритися. Ввесь світ це бачить, але робить вигляд що його це не стосується. Та чи можемо ми собі дозволити не звертати увагу на Надію Савченко, на Олега Сінцова, на «кіборгів» які помирають під завалами донецького летовища, на військовополонених.

Коли ми собі це дозволимо цю байдужість ми перестанемо існувати як вільна демократична нація, а станемо резервацією з безліччю корисних копалин, найродючішим грунтом, горами, морями, чи готові ми до цього? НІ! Ні! Ні!

Майданом, сильним волонтерським рухом, незламністю наших військових, силою і духом наших людей, людяністю, ми показали всьому світові, що українці унікальна нація.

«Я хочу в цій країні жити, а не вмирати», - писав Андрій Скрябін.

Світлана Микитченко, учасник Лисянського майдану