Черкаси демографічні: як чисельно змінювалася кількість населення в місті за 200 років

В „Описании города Черкасс…“ за 1803 р. йдеться про „міщан — 3471, дворових людей“ — 81, „казенних селян“ — 29, купців — 76, а всього 3657 людей“.

Середина ХІХ століття: „Статистическое описание…“ І. Фундуклія з даними на 1845-й: „В Черкасах жителів 9400, з них 4744 чоловіків, 4656 жінок“.

Великий приріст засвідчує документ „О сословиях в городках…“, виданий в Петербурзі 1867-го, в якому йдеться про „дворян — 188, духівництва — 61, людей міського стану — 20267, сільського — 14, однодворців — 10, малоросійських козаків — 5, іноземних підданих — 10, а всього 21509 осіб“. Тобто за два десятиліття черкащан побільшало у 2,2 рази!

За переписом, проведеним у Росії 1897 р., нас вже 29600, на 1910-й — 39649 осіб. Далі — Перша світова, революція, зміна влад, чисельні єврейські погроми (суттєво, адже в ті часи це була четверта частина тутешнього населення), голод і як наслідок, до 1923-го черкащан суттєво поменшало: 31744 особи, а „мінус“ у 8 тисяч — це чверть від загальної кількості. Унаслідок „голодної“ міграції до хлібної України на 1926-й ситуація дещо виправилася: 38200, і це була друга велика хвиля переселенців з Росії (першу спричинили старообрядці). Цікаві тодішні дані за соціальним складом (у процентах): робітники — 30,5; службовці — 23,8; господарі-одноосібники — 14,5; ті ж з найманими працівниками — 0,5.

Голодомор початку 1930-х безпосередньо у Черкасах не призвів до катастрофічних наслідків, а спроба селян врятуватися саме у місті призвела до того, що невдовзі городян навіть побільшало. Звичні до багатодітності, значною мірою вони й спричинили черговий „демографічний вибух“: за переписом 1939 р. нас вже 51 800. Хоча є підстави вважати, що ці дані завищені в межах 5-7 тисяч.

Катастрофою для Черкас обернувся період війни й окупації. Після звільнення за різними даними в місті залишилось 12-14 тисяч осіб. Та після лихоліття сюди на лікування прибула величезна кількість колишніх фронтовиків і кадрових військових, потім місто вподобали відставники. Результат — на 1950-й нас знову понад 50 тисяч, але вже реальних.

З перетворенням Черкас в обласний центр з усіма економічними наслідками, тобто — відповідним будівництвом інфраструктури, промислових об’єктів та житла, сюди знову підтягнулася величезна армія переселенців, особливо молоді, що їхали „за комсомольськими путівками“. Номер „Черкаської правди“ від 17 травня 1959 року радо сповіщає про те, що „нині в обласному центрі проживає 83 тисячі чоловік“.

Невдовзі Черкаси подолали 100-тисячний рубіж, у середині 1980-х — 250-тисячний, а загалом вважається, що наприкінці того десятиліття місто досягло свого демографічного максимуму в 300 тисяч. Нині „Вікіпедія“ вказує на цифру в 285 тисяч, але вочевидь, у реаліях вона значно менша.

Максим Майстренко, Акцент, №7, 11 лютого 2015 р.