«Реформи треба починати зі зміни Яценюка», – мер Черкас

Міський голова Черкас Сергій Одарич: ”На території України не повинно бути жодного квадратного метра землі, на який би не поширювалося місцеве самоврядування”.

Мер Черкас 47-річний Сергій Одарич призначає зустріч кореспонденту Gazeta.ua у міській раді на 14.30. Помічниця переносить її на 1,5 год.

— У нього ще нарада. Зачекайте. Тільки люди вийдуть, він запросить вас, — говорить секретарка.

З кабінету чути голосний сміх. У коридорі чергують двоє чоловіків у камуфляжі. Восени торік дружина Анжела Одарич найняла Сергію Олеговичу двох охоронців — бійців батальйону “Донбас”. Бо перед тим убили мера Кременчука, скоїли замах на міського голову Львова, напали на мера Ужгорода.

Коли всі виходять із кабінету, мер відчиняє вікна на провітрювання. Іде курити. Просить зачекати.

— Якщо хочемо побачити реформи, то треба починати із заміни Яценюка, — каже Одарич. — Гальмуватиме до останнього подиху. Не хочуть робити децентралізацію, хто сидить у центрі влади. Бо втрачають важелі впливу, гроші, нелегальні потоки. А щоб почати рух уперед, треба переглянути всі повноваження держави і місцевого самоврядування, радикально зменшити кількість непотрібних функцій.

Які функції непотрібні?

— Починаючи від обліку бджолосімей на рівні міста. Коли вперше став мером, зіткнувся з тим, що треба щорічно видавати довідки про кількість бджолосімей. Думав, то Ющенко запровадив. Виявилося, це тягнеться з часів Кучми. І закінчуючи питаннями квартирного обліку. Державі давно слід сказати чесно, що не забезпечуватиме безкоштовним житлом усіх громадян.

Люди досі сподіваються отримати квартиру від держави?

— Нема на що надіятися. Але законодавство передбачає це. Сьогодні є черга. У виконкомі працює цілий відділ: щодня приймають десятки документів, проводять перевірку, змінюють черговість. Люди зайняті з ранку до вечора — кого з позиції 13 368-й перенести на 14 252-й. Бюджет за це платить зарплату. Це при тому, що ні 13-тисячний, ні 12-тисячний ніколи не отримає від держави житло.

За законом місто повинно витрачати кошти зі свого бюджету, щоб будувати житло і надавати його суддям, прокурорам. Вони часто змінюють місце проживання, бо їх відряджають працювати в інші області. Виникає бездонна діра — звели, передали, він приватизував, продав, переїхав. Держава знову має будувати. Потрібно переглянути Житловий кодекс і сказати: шановні, кожен має право побудувати собі помешкання. Держава виділятиме житло — без права приватизації — лише малозабезпеченим громадянам.

Скільки бюджетних коштів витрачають на непотрібну роботу?

— Десь половина місцевого бюджету й половина часу. І так скрізь.

У листопаді Євросоюз пообіцяв виділити Україні 55 мільйонів євро на проведення децентралізації.

— Гроші досі не дають, бо ми нічого не робимо. Щоб перестати витрачати десятки мільйонів гривень на бюрократію, не потрібна допомога ЄС. Треба, щоб, наприклад, міністр юстиції підготував і підписав наказ про порядок доступу до державних реєстрів. Це коштує як два аркуші паперу. Для чого тут гроші ЄС? Потрібна воля міністра, щоб усі державні службовці і працівники правоохоронних органів мали доступ до реєстру права власності. Таких баз багато. Реєстрація автомобілів, суб’єктів підприємницької діяльності. З бюджету витрачаємо мільйони на непотрібну роботу, бо доступ до електронного реєстру досі відбувається через паперові носії.

Реформу можна провести без фінансової допомоги?

— Не знаю, навіщо просили ці гроші. Хіба щоб украсти. Навіть якщо десь потрібні кошти, то вистачить того, що є. Додаткові гроші можна залучити, аби комп’ютеризувати правоохоронців та модернізувати бази даних.

Експерти говорять, що децентралізація — перша реформа, яку треба запроваджувати. Далі будуть наступні. Що в Україні не дає почати її?

— Вірю, що цього року децентралізація таки почнеться. У вищому керівництві є достатньо потужне політичне лобі місцевого самоврядування. Це спікер Володимир Гройсман, який був мером Вінниці. Він розуміє, які є потенціали на місцях, і весь негатив від того, що центр гасить ініціативу. Є достатня кількість депутатів у Верховній Раді з колишніх міських голів. Плюс фракція “Самопомочі”, лідер якої — мер Львова. Вони домагаються децентралізації. І Євросоюз уже ультимативно каже: або ви проводите децентралізацію, або по жодну фінансову допомогу не звертайтеся.

А як і цей рік далі розмов не піде?

— Року в нас немає. Є місяць-два, щоб почати реформи. Потім нічого не проведемо. У теперішню Верховну Раду зайшли багато нових людей. Вони були готові голосувати за закони, які докорінно змінювали б країну. З кожним днем нові депутати обростають зв’язками і зобов’язаннями. Якщо на вході мали близько 300 реформаторів, то зараз десь 200. Вони можуть у силу різних обставин долучити до себе 50 голосів. Тобто, є 250 голосів для проведення непопулярних речей. Наприклад, ліквідації житлової черги. Через два місяці з цих 200 лишиться половина. Гаситимуть усі проекти реформ.

Від чого залежатиме успіх децентралізації?

— Перша умова — розмежування компетенцій між державою і місцевим самоврядуванням. Сьогодні цього немає. Держава говорить: вся середня освіта — компетенція держави, але цю функцію віддаємо для виконання місцевому самоврядуванню і передаємо під це фінансовий ресурс. Що держава передбачила у фінансовому ресурсі? Зарплату вчителю, оплату світла, води і тепла. Школа працюватиме, якщо оплачувати лише це? Без меблів, підручників, санвузлів, спортзалів? Задач передали на 100 відсот­ків, а профінансували — на 60. Те саме з охороною здоров’я.

Друга умова — повсюдність місцевого самоврядування. На території України не повинно бути жодного квадратного метра землі, на який би не поширювалося місцеве самоврядування. Поки що всіма землями між населеними пунктами розпоряджається голова районної адміністрації. Тоді й виходить так, як у нас було, коли керівник РДА видав 200 гектарів землі для вивчення траєкторії польотів комара.

Третє: у місцевого самоврядування повинні бути два, три податки, де ради матимуть максимальні повноваження щодо їх встановлення та регулювання. Базовий — податок на нерухомість. Він — головний бюджетоутворюючий для місцевого самоврядування у світі. Базується на вартості нерухомості. Тоді у громад є вигода розвиватися. Аби приїжджали заможні люди, будували дороге житло, заводи, торгові комплекси.

Які ще реформи мали б бути пріоритетними, крім децентралізації?

— Систему оподаткування треба ­зробити простою. Зрозумілою, з мінімальною кількістю податків, стимулюванням до легальної праці. Потрібна жорстка відповідальність за роботу в тіні. Мораторії на перевірки скасувати. Тільки ворог держави їх міг зробити. Сидить людина — займається бізнесом у тіні, у бюджет — нуль, на АТО нічого не дає і ще два роки його не перевіряти. Це маразм. А Яценюк це відстояв.

Необхідно переглянути всі популістські соціальні програми. Левова частина допомоги іде на дотації багатим. Тоді як найбідніші отримують найменше. Наприклад, ціна за газ для всіх повинна бути ринкова. Тим, хто не може платити, держава має давати адресні субсидії.

Яка найбільша помилка прем’єра?

— Яценюк забув, що його призначали як камікадзе — для проведення реформ. А він зайнявся власним рейтингом.

А президента?

— Основна — допустив, що його партія бездарно програла парламентську кампанію. Команда президента мала чітке бачення, що треба робити. Але перемогло ситуативне об’єднання з “Народним фронтом”. Вони навпаки категорично не хотіли реформ. Це продемонстрував Яценюк, протягом року очолюючи уряд. Порошенкові треба було формувати більшість у парламенті без Яценюка.

Фото Сергія Черкасова