Замість суду — житловий будинок для еліти?

Поки увага громадян України була прикута до трагічних подій на сході, в Черкасах завершилася оборудка, яка, на думку багатьох представників спільноти міста, має вигляд суто корупційної.

Черкаський журналіст та керівник телеканалу Антена Валерій Воротник ще тиждень тому розмістив в соціальній мережі пост, в якому поділився своїми думками стосовно можливої корупційної оборудки, що відбулася за участю посадовців судових органів області.

— Моє джерело надало мені інформацію про те, що днями було фактично приватизоване приміщення, куди в перспективі мав би переїхати Апеляційний суд Черкаської області. І дали копію ухвали Господарського суду Черкаської області, в якій ідеться про досягнення мирової угоди в суперечці між апеляційним судом та приватним забудовником. ЇЇ обставини мене здивували і я вирішив провести журналістське розслідування, — розповів Валерій Воротник.

Про свої перші враження журналіст поділився в соціальних мережах. Але жодної офіційної реакції на оприлюднення даних про можливий корупційний злочин поки не відбулося.

Нагадаємо, що Будинок правосуддя, де працюють суди чотирьох інстанцій, не відповідає сучасним вимогам. Маленьке приміщення та незручні зали судових засідань, скупчення відвідувачів у темних коридорах, тісні кабінети, в якиз працюють одночасно по два судді зовсім не сприяють впровадженню в Україні норм європейського судочинства. Тому судова адміністрація ще кілька років тому почала пошуки приміщень для розміщення судових установ обласного центру. Саме тому з великим скандалом було повернуто державі приміщення готелю «Росава». Начебто для розміщення суддів. Але згодом виявилося, що переобладнати готель, побудований за радянських часів, на приміщення для судочинства неможливо. Від того Черкаси втратили найдешевший туристичний готель, замість якого в центрі міста стоїть зачинена пуста будівля, а судді продовжують працювати в старих приміщеннях.

Одночасно буквально поруч із Будинком правосуддя в Черкасах знайшлася недобудована споруда колишнього дитячого садочку, яку згодом і було передано суддівським установам.

Сьогодні мало що нагадує у цьому масштабному комплексі споруд старе цільове призначення. На вже колишньому недобудованому будинку Суду нема сьогодні навіть номера. Натомість присутній відповідний інформаційний стенд, що надає інформацію про будівництво житлового будинку вже за адресою вул.Гоголя, 302.

Поки залишається загадкою, хто і за яких обставин дозволив будувати впритул до суддівської установи багатоповерховий житловий будинок. Наразі питання передачі землі забудовнику, погодження проекту цілком лежить на совісті власника будівлі — Апеляційного суду Черкаської області.

Навіть не знаючи будівельних норм, неважко дійти висновку, що мешканці майбутнього житлового будинку мали б ділити своє подвір’я з вантажівками конвойної служби, які привозили б підсудних із СІЗО на судові засідання, адже Апеляційний суд Черкаської області розглядає в тому числі і кримінальні справи. І це лише один беззаперечний факт.

Сьогодні ми можемо лише припустити, що власник будівлі ніколи і не сподівався добудувати її саме як приміщення для судової установи, адже свідомо і заздалегідь продумав весь план. Але це лише наше припущення. Насправді ситуацію мають ретельно дослідити правоохоронці та новостворені антикорупційні установи України. А ще багато запитань до всяких там люстраційних комітетів – а чи пробував хтось поцікавитися, наприклад, у голови Апеляційного суду Черкаської області пана Володимира Бабенка про його мотиви, коли він від імені державної установи вступав у певні господарські відносини із забудовником.

Якщо коротко викласти суть справи, то відомо, що з певного моменту приміщення за адресою вул. Гоголя, 300 належало Апеляційному суду Черкаської області, який за його реконструкцію заплатив будівельній компанії майже п’ять мільйонів бюджетних гривень.

Договір підряду по реконструкції об’єкта — будівлі за адресою: м.Черкаси, вул.Гоголя,300 — був укладений 22 грудня 2004 року між Апеляційним судом Черкаської області та товариством з обмеженою відповідальністю «ЧеркасизалізобетонБуд». Але в результаті ніби неякісного та неповного виконання своїх обов’язків будівельниками власник вирішив розірвати угоду та повернути бюджетні кошти. Але нагадаємо, що в цей самий час, ймовірно, на земельній ділянці, що належала суду, тим самим забудовником, що проводив роботи з реконструкції, вже зводилася житлова багатоповерхівка.

Позивач, Апеляційний суд Черкаської області вимагав повернення 4940470,46 грн у рахунок відшкодування збитків, завданих неналежним виконанням договору. Але одночасно і забудовник, ТОВ «ЧеркасизалізобетонБуд», подав позов про визнання за собою права власності на незавершену будівництвом будівлю за адресою: м.Черкаси, вул. Гоголя, 300.

Справу мав би розглянути Господарський суд Черкаської області. Але несподівано конфлікт завершився поза залою судових засідань. Сторони уклали Мирову угоду, в результаті якої приміщення перейшло у власність ТОВ «ЧеркасизалізобетонБуд», яке на цю суму зобов’язалось виконати роботи в іншому приміщенні — тому самому колишньому готелі «Росава». Про це красномовно свідчить текст Ухвали господарського суду, яка є в розпорядженні редакції.

— Але гарантувати те, що через чергові десять років (а саме стільки тривала епопея з приватизації сумнозвісної будівлі по вул. Гоголя, 300) колишній готель «Росава» не повторить його долю і знов не стане вже приватним готелем, який буде належати знов-таки забудовнику, сьогодні не може ніхто, — розповідає журналіст Валерій Воротник, який уперше написав про цю історію. — Якщо не буде проведене прискіпливе та неупереджене антикорупційне розслідування, а одночасно і ретельна люстрація судової системи. Бо, на жаль, за рік після революційних змін у країні ми маємо справу з тим самим старим корумпованим судочинством, суддями та керівниками судів всіх рівнів, що дискредитували себе під час минулорічних подій, виносили осудні вироки безневинним майданівцям. А зараз, поки увага суспільства прикута до воєнної агресії з боку Росії, продовжуються зухвалі і відверті корупційні оборудки, — підсумовує журналіст.

Ми припускаємо, що всі питання сторони вирішили та узгодили задовго до судового засідання, залишивши судді господарського суду лише констатувати факт мирової угоди. Адже суд не має права навіть розглянути справедливість подібної домовленості. Кажуть, що приватизація за подібною схемою — доволі поширене явище в Україні та в Черкасах зокрема. Хоча в цивілізованому світі подібні оборудки вважають корупційними. Така собі доброчинність на державному рівні і за рахунок платників податків. А ні прокуратура, а ні інші правоохоронні органи України поки не побачили в діях посадовців Державної судової Адміністрації та Апеляційного суду Черкаської області складу злочину. Кажуть, така «недоторканість» може існувати виключно завдяки політичній впливовості фігурантів цієї справи, яка зберіглася і за рік після революції в Україні. І тим актуальніше звучать на цьому тлі розмови про проведення люстрації суддів. Бо українська судова система поки мало має спільного із самим визначенням «правосуддя».