Канівчани виказали губернатору усе, що думають про його кадрову політику. Прямо при Кобзареві

Сьогодні на Чернечій горі у Каневі керівництво Черкащини на чолі з губернатором Юрієм Ткаченком та головою облради Валентиною Коіваленко вшановувало пам’ять Кобзаря покладанням квітів до могили поета та відвідинами тамтешнього музею Шевченка.

Певна помпезність дійства була несподівано порушена групою громадськи активних канівчан на чолі з місцевим “свободівцем” Валерієм Тиряником, які почали гучно вимагати пояснень у пана Ткаченка з приводу його нехтування думкою мешканців Канева взагалі та щодо призначення голови районної держадміністрації зокрема, пише Дзвін.

Як відомо губернатор Черкащини з невідомих причин вже довгий час не приїздив до району окрім як на короткочасні ювілейні заходи. Тож і не спілкувався з місцевою громадою по багатьом нагальним для мешканців питанням, у тому числі і про кандидатуру на давно вакантну посаду очільника району, на якій канівчани бажали б бачити відому поетесу та громадську активістку Віру Носенко.

Тому під час теперішнього емоційного “контакту” з невдоволеними активістами, які закидали вигуками Юрія Олеговича прямо в приміщені музею Кобзаря, пролунали і закиди що той, цитуємо, “боїться канівчан”.

У свою чергу, Ткаченко як міг намагався пояснити “що голів РДА він не призначає, бо це – компетенція Президента”.

Не зважаючи на бурхливість та різкість висловів на свою адресу, обласний очільник наголосив, що, як і казав до цього, обіцяє підтримати на посаді голови РДА ту кандидатуру, яка “впорається із обов’язками, зможе розвивати район у нинішній складний період”.

До слова сказати, свідками цього малоприємного як для траурно-поминального заходу інцидента не став жоден з керманичів України, ані з міністрів, чи бодай хоч один з діючих нардепів, які так часто і з таким пафосом згадують у своїх промовах Тараса Шевченка та декламують із папірця його поезії. Ніхто не “удостоїв” могилу Кобзаря у цей день вельможним візитом з крутих київських пагорбів… Забуваючи при цьому що Чернеча гора у Каневі і географічно, і ментально набагато-набагато “крутіша” для українців ніж Печерські схили.