Канів позбуватиметься символів тоталітарних режимів (список)

23 травня 2015 року набрав чинності Закон України «Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки», прийнятий Верховною Радою України 9 квітня 2015 року.

Відповідно до п.6 ст.7 вищевказаного закону органи місцевого самоврядування протягом 6 місяців зобов’язані здійснити демонтаж пам’ятників, пам’ятних знаків, присвячених подіям та особам, причетним до організації та здійснення Голодомору в Україні, політичних репресій, особам, які обіймали керівні посади у комуністичній партії, вищих органах управління (починаючи з посади секретаря райкому), подіями, пов’язаних з діяльністю комуністичної партії, встановленням радянської влади на території України або в окремих адміністративно-територіальних одиницях.

Відповідно до цих вимог, демонтажу підлягає пам’ятний знак – телеграма В.І. Леніну від комітету незаможніх селян, який знаходиться на площі Соборній у м. Каневі.

Цією ж статтею органи місцевого самоврядування зобов’язані перейменувати вулиці, провулки, площі та інші географічні об’єкти, назви яких пов’язані з вищевказаними подіями та особами.

Питання щодо організації виконання закону розглядалося організаційним комітетом з питань перейменування та впорядкування назв вулиць, майданів та скверів в м. Канів, який пропонує такі варіанти перейменування вулиць та провулків:

- вул. Дорошенка Макара Трохимовича, названу на честь голови політревкому перейменувати на вул. Гетьмана Михайла Дорошенка;

- вул. Свердлова перейменувати на вул. Бовани;

- вул. Федоренка на вулицю Юрія Іллєнка

- вул. Кірова на вулицю Михайла Максимовича

- вул. Калініна, частина якої вже перейменовано на вулицю Олександра Довженка, повністю назвати його ім’ям

- вул. Саммера на вулицю В’ячеслава Чорновола

- вул. 70-річчя Жовтня на вулицю Павла Гарячого

- вул. Правди на вулицю Памфила Юркевича

- вулицю і провулок Ткача на вулицю і провулок Святого Макарія (Канівського)

- вул. Ворошилова на вулицю Данилова

- вул. Урицького на вулицю Андрія Лівицього

Стосовно перейменування вулиці Воровського та вулиці Леніна оргкомітет має по два варіанти назв, а саме:

- вул. Воровського на вулицю Торгова або вулицю В’ячеслава Чорновола

- вул. Леніна:

від площі Соборної до перехрестя з вул. Енергетиків продовжити перейменування на вул. Героїв Небесної Сотні, далі до кінця вул. Леніна перейменувати на вул. Енергетиків;

від площі Соборної до кінця, перейменувати вул. Леніна на вул. Симона Петлюри

Оргкомітет запрошує всіх зацікавлених мешканців Канева долучитися до обговорення пропозицій, які будуть внесені на розгляд громадських слухань з даного питання та затвердження міською радою.

Тел. для довідок (04736) 3-33-64.

Надаємо короткі довідки стосовно внесених пропозицій на перейменування вулиць та провулків:

Симон Петлюра - політичний діяч, який (перебуваючи на посаді Голови губернської управи у 1917 р. та коли очолив уряд Директорії УНР) вперше на державному рівні опікувався впорядкуванням могили Тараса Шевченка та прилеглої території, а також під’їздів до неї. Він вважав, що впорядкування і догляд за могилою Т.Г.Шевченка є «… святим обов’язком всього українського народу». Навіть в найскладніші часи С.Петлюра не забував про українську Святиню. Так у січні 1919 року постановою Директорії за поданням Петлюри сама могила поета і прилегла територія оголошені національною власністю.

Бовани: вулиця Свердлова носила назву Бовани, оскільки Канів розвивався вздовж річок Дунаєць і Канівка, і саме ця вулиця є однією з найстаріших у нашому місті.

Торгова вулиця: вулиця Воровського проходить по колишньому центру міста – Торговій площі.

Святий Макарій (Макарій Токаревський) – преподобний мученик, народився в Овручі. Митрополит київський Іосиф за сприянням гетьмана Петра Дорошенка призначив преподобного Макарія ігуменом Канівського монастиря. У 1942 році мощі Макарія перенесено до Троїцької церкви в Черкасах, але в 1965 році їх було знову перенесено у черкаський храм Різдва Пресвятої Богородиці. 26 травня відзначають день перенесення мощів Святого Макарія Канівського. У Каневі біля Успенського собору споруджено пам’ятник Св. Макарію.

Михайло Дорошенко народився у Каневі. У 1622 році був обраний гетьманом замість Оліфера Голуба. Брав участь у поході Петра Сагайдачного на Москву, у Хотинській війні 1620-1621 роках. У 1625 році реорганізувавши реєстрове козацьке військо створив 6 реєстрових полків. В цей час Канів стає його резиденцією, де гетьман тримає свою булаву і канцелярію. Навесні 1626 року М.Дорошенко за наказом польського уряду намагався захопити Запорізьку Січ, але внаслідок збройного опору запорожців змушений був відступити на о. Велика Хортиця, де залишив залогу з тисячею реєстрових козаків. Загинув у бою біля Бахчисараю у 1628 році.

Михайло Олександрович Максимович народився на хуторі Тимківщина (тепер с. Богуславець) Золотоніського району у дворянській родині. Був ректором та деканом філософського факультету університету св. Володимира у Києві. Влітку 1837 року в с. Прохорівка Максимович будує хату на місцині яку назвав Михайловою Горою. Окрім службової роботи, займається творчою: видає журнал “Украинец” та друкує перекладене на українську мову “Слово о полку Ігоревім”. В цей час Максимович підтримує дружні зв’язки із Т.Г.Шевченком. У 1859 р. під час останньої подорожі на Україну Михайлову гору відвідує Шевченко і виконує портрети Максимовича і його дружини Марії Товбич. Автор історичних праць “Обозрение Києва в отношении к древностям” і “Обозрениє могил, валов и городищ в Києвской губернии”, “Бубнова сотня” (1840-1850-ті роки) в яких висвітлюється й історія Канівщини. Похований на Михайловій горі в Прохорівці.

Памфіл Данилович Юркевич - філософ-ідеаліст, педагог із світовим ім’ям. Народився в селі Ліпляве. Викладав філософію та німецьку мову у Київській Духовній Академії (1851-1861), у 1861 році стає профессором Московського Університету, в цей період його учнем був майбутній відомий російський історик Володимир Соловйов. Вчений вважав єдиним джерелом знання Біблію, в науці впроваджував ідею “філософії серця” як один із напрямків християнської етики.

Андрій Миколайович Лівицький народився в с. Ліпляве під Каневом. У 1910-1912 роках працював у Каневі адвокатом. Сподвижник і соратник Симона Петлюри. У 1920 р. ним підписано союзний Варшавський договір. Після смерті С.Петлюри А.Лівицький став його наступником як Головний Отаман Військ УНР, а згодом керівником Державного Центру УНР на еміграції. З початком Другої Світової війни на еміграції Лівицький представляв Уряд УНР. У березні 1945 р. головний отаман Військ УНР А.М.Лівицький видає Наказ Війську і Флоту Української Народної Республіки по Генеральному Штабу про створення Української Національної Армії. Також з ініціативи Лівицького було створено Український Національний Комітет. У Декларації зазначалося, що Комітет «постав з волі Українського Громадянства, що перебуває в Німеччині і союзних з нею країнах… УНК приступає до створення Української Національної Армії, що має відновити боротьбу за українську державність».

Данилов Яків Михайлович в 1951 року був направлений до міста Канева директором Канівського державного музею-заповідника «Могила Т.Г. Шевченка.» Пропрацював 30 років незмінним директором музею – заповідника. Автор публікацій з проблем шевченкознавства, охорони пам’яток, ряду путівників та окремих видань про Шевченківський меморіал у місті Каневі. За його ініціативи і сприяння на Тарасову гору повернуто хрест-пам’ятник 1884 року і червона китайка, побудована величні гранітні сходи.

Іллєнко Юрій Герасимович - видатний український кінооператор, кінорежисер. Народився в Черкассах. Автор 47 кіносценаріїв з яких кінокартини «Вечір напередодні Івана Купала» (1968 р.), «Легенда про княгиню Ольгу» (1982 р., Почесний приз Києва на ВКФ 1984 р.), «Молитва за гетьмана Мазепу» (Приз «Золота рибка», 2002 р. Польща) були зняті в околицях Канева У 2000-х рр. займався проектом відродження пам’ятко-охоронної спадщини Т.Г.Шевченка в с. Прохорівці. Помер у 2010 р., похований в с. Прохорівка.

Чорновіл Вячеслав Максимович народився в с. Єрки Черкаської області. Провідник українського національно-демократичного визвольного руху кінця 1980-1990-х рр.; політичний в'язень СРСР. 8 серпня 1965 р. на відкритті пам'ятника Шевченкові в с. Шешори на Гуцульщині Чорновіл виголосив антикомуністичну промову та виступив проти тоталітарної влади. Ініціатор проголошення Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. та Акту проголошення Незалежності України 24 серпня 1991 р. Лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1996). Неодноразово відвідував Канів де зустрічався з громадою міста, проводив патріотичні заходи на Тарасовій горі. 26 липня 1999 р. у Каневі з ініціативи міської організації НРУ за сприянням організацій міста було відкрито перший в Україні пам’ятний знак. Нагороджений званням Герой України (2000 р., посмертно).

Павло Гарячий - український військовий діяч в боротьбі з російською та німецькою окупаційними владами на Україні. Народився в с. Буда-Горобіївська Канівського повіту Київської губернії. Був сотником 1-ї сотні 1-го Гайдамацького кінного партизанського куреня імені отамана Яна Кармелюка сформованого у Кам’янці-Подільському; у 1920 р. був зарахований до складу 6-ї Січової стрілецької дивізії. Воював на боці УНР проти російських окупаційних військ. Отримав звання полковника військ УНР. Його військовий досвід використовували збройні формування ОУН і УПА під час Другої Світової війни.