У Лисянці ростуть тюльпанові дерева

Щоб побачити екзотичні декоративні рослини лисянам не обов’язково їхати за тридев’ять земель – вони ростуть в зеленому господарстві лисянського підприємця Валерія Науменка. Досить ступити кілька кроків за сітчастий паркан в самому центрі селища, і ви потрапляєте в розмаїття небаченої краси насаджень, які захоплюють, вражають і дивують водночас. Тут і тюльпанові дерева, і магнолія, і вейгела…

Валерій створив цей власними руками за три роки наполегливої праці, віддаючи тоненьким ніжним росточкам весь свій час. Він сам, зізнається, обрав цей, дещо ризиковий, але цікавий, перспективний напрямок своєї підприємницької діяльності. Лишив престижну роботу лісничого в ДП «Лисянське лісове господарство» і відкрив власну справу.

– Вирощую багаторічні декоративні хвойні та листяні саджанці, які охоче розкуповують, – розповідає Валерій Михайлович. – Всього близько 200 видів. Звичайно, самому впоратися з усім господарством, яке весь час розширюється, було б украй складно. Мене в усьому підтримує родина. Дружина і син які, як і я, мають професії, пов’язані з вирощуванням і доглядом за лісовими культурами, а донька – ландшафтний архітектор. До речі, оригінальний дерев’яний будиночок на території нашого розсадника – то результат її творчості. Маємо теплиці, де укореняємо рослини в так званих мультиплетах. Здається, цей процес не складний, але є багато всіляких нюансів, які потрібно враховувати аби мати здорову рослину. Це і підтримка вологості, відповідний температурний режим, підживлення, боротьба з шкідниками та хворобами рослин. В останньому нам дуже допомагає районний фітосанітарний інспектор Борис Коваль, за що ми йому щиро вдячні.

Важко не помітити, що Валерій, колишній лісничий з багаторічним стажем, більше уваги приділяє вирощуванню суто лісових культур – ялинки, туї, ялівця, справедливо вважаючи, що їх краса вабить покупців будь-якої пори року. Але останнім часом популярними стали і тюльпанове дерево, магнолія, спірея, різні види м’яти. Реалізує він свій зелений товар по всій Україні, частина його потрапляє і в близьке зарубіжжя.

Олександр Щербатюк, Нова Доба