«Автомайдан-Черкаси» написав відкритого листа Президенту, Міністру оборони та Начальнику Генштабу

«Автомайдан-Черкаси» закликає врятувати артилерійський дивізіон під командуванням нашого земляка.

Відкритий лист

Президенту України-Верховному головнокомандувачу Збройних Сил України,

Міністру оборони, Головнокомандувачу Збройних Сил України-начальнику Генерального штабу
- Від самого початку російської агресії громадська організація «Автомайдан-Черкаси» активно долучилась до волонтерського руху. За півтора року ми побували у майже усіх гарячих точках східного фронту, надавали допомогу розвідникам, танкістам, десантникам, піхотинцям і артилеристам, проїхали тисячі кілометрів доріг, перевезли десятки тон гуманітарних вантажів. А, отже, знаємо ситуацію у військових підрозділах не з чуток і можемо порівнювати де краще, де гірше і бачимо, в чому причини. Із впевненістю можемо стверджувати, що 90 відсотків здатності підрозділу успішно виконувати свої завдання залежить від командира – від його професійних навичок, авторитету, уміння підтримувати високий рівень дисципліни і бойового духу, - констатує голова «Автомайдану-Черкаси» Сергій Яковенко. - Від самого початку формування 43-ї артилерійської бригади ми взяли шефство над 2 дивізіоном, яким командує підполковник А.І. Стуженко (наш земляк, черкащанин). За півроку ми забезпечили цей підрозділ всім, чого не змогла їм дати держава – від шкарпеток і засобів гігієни до високовартісних планшетів і портативних метеостанцій. Артилеристи стали нам як рідні брати. Ми регулярно відвідуємо 2 дивізіон, на наших очах від моменту формування до сьогоднішнього дня він став справжнім бойовим підрозділом, у якому не терплять «аватарів», а бійці стоять горою за командира.

Але серйозне занепокоєння у нас викликає стан справ, який складається у 43-й артбригаді після того, як її очолив полковник Є.В. Добринін. Кадрова політика цього новоспеченого комбрига, м’яко кажучи, дивує - а, по великому рахунку, є шкідливою і підозрілою. Він позбавляється від досвідчених, патріотично налаштованих, бойових офіцерів, які можуть вести за собою бійців, а натомість заохочує підлабузників і п’яниць. Так, командир батареї майор Ю.М. Балинський, який рік воював, мав безцінний бойовий досвід і беззаперечний авторитет серед солдатів і офіцерів був звільнений, хоча мав бажання продовжувати службу. Також хотіли продовжувати службу, але всупереч цьому були звільнені підлеглі Ю.М. Балинського, які теж були патріотично налаштовані та мали неабиякий бойовий досвід. Фактично батарея Балинського була кістяком, на базі якого була сформована вся бригада. Зараз Ю.М. Балинський добровольцем служить у «Айдарі», але його досвід і професіоналізм ефективніше було б використовувати саме в артилерії великої потужності. Така доля спіткала і багатьох інших військовослужбовців бригади, у т.ч. і заступника командира бригади А.М. Коваленка, який, завдяки «старанням» Добриніна, фактично відсторонений від служби.
Але останньою краплею нашого терпіння стала звістка про те, що командира 2 дивізіону підполковника А.І. Стуженка без його згоди хочуть перевести на рівнозначну посаду в іншу бригаду. Проти цього недолугого кадрового рішення виступають всі солдати і офіцери підрозділу, а нас просто обурює таке свавілля. Адже А.І. Стуженко фактично «з нуля» створював дивізіон, вклав у нього всю свою енергію і душу, а ми весь цей процес спостерігали і допомагали всім, чим могли. Бійці готові йти за ним і у вогонь і воду, а ми будемо відстоювати справжнього офіцера – українського патріота на всіх рівнях. За час війни українська армія стала справді народною, а тому народ, який її годує і забезпечує, має повне право впливати і на її кадрову політику.
Ми поцікавились, так хто ж такий цей полковник Є.В.Добринін, який, на радість ворогу, розвалює потужну артилерійську бригаду, який стоячи перед строєм з руками в кишенях на «вєліком і могучєм язикє» поливає матюками своїх підлеглих. При наборі цього прізвища пошуковик Google відразу ж видав статтю за 2007 рік «Офицерская дедовщина» (http://maidan.org.ua/static/mai/1192464657.html). Так, це про нього. Людина з російським прізвищем, яка більшу половину свого свідомого життя провела в країні-агресорі і має там родичів, яка служила у спецвійськах Росії, а останні роки провела в Криму, у т.ч. - і під час окупації. Цікаво, а наші компетентні органи перевіряли Добриніна на предмет його зв’язків зі спецслужбами ворога?.. Так хто ж призначив цього «патріота» на таку відповідальну посаду, хто дав йому в руки потужну зброю? Вертикаль іде до ще однієї людини з російським прізвищем - командувача сухопутними військами ЗС України генерала А.С.Пушнякова, який покривав матюками героїв-«кіборгів» і який має тісні родинні зв’язки з Росією. Ми не маємо нічого проти російських прізвищ, знаємо таких безліч героїв, які віддали своє життя за Україну, але звертаємось до наших військових керманичів - у першу чергу, до Верховного головнокомандувача Збройних сил України: у нас, що, не вистачає високопрофесійних військових кадрів, які мають національне патріотичне виховання і готові душу і тіло покласти за нашу свободу? Вони є, запитайте у генерал-майора І.В. Лісового, він вам підкаже, де їх знайти.