Тальнівські герої повернулися в камені

Пам’ятник тальнівським героям відкриватимуть у середу 14 жовтня о 12-00

«Душу й тіло ми положим за нашу свободу…» Ці слова Українського гімну ми чули не раз, але чи багато хто задумувався чи здатний він на таку найбільшу пожертву. Однозначну відповідь у звичному для нас ритмі життя сказати тяжко. Втім, шість наших земляків-героїв своїм життям довели, що ці слова Гімну для них не проста формальність.

Однокласники і друзі дитинства Юрія Паращука згадують, що він був звичайним хлопцем і добрим другом, на якого можна було покластися у будь-якій життєвій ситуації. Ті, хто знав його старшим теж відмічають його уміння товаришувати. Він був звичайним чоловіком із надзвичайним почуттям обов’язку. Обов’язку перед Богом і Україною. Саме тому Юрій Паращук опинився на київському Майдані у найтрагічніші його дні.

Дорогою на Київ автобус в якому він їхав разом із харків’янами не раз зупиняли. Можна було повернутися назад, але він просив усіх, молитися за те, щоб благополучно дістатися до столиці. Він вірив у Бога і справедливість.

На Майдані допомагав рятувати поранених.

Беззбройний 47-річний Юрій Паращук загинув спасаючи пораненого побратима на Інститутській. Його убили у «кращих традиціях» енкаведе – пострілом у потилицю.

Похоронили Героя Небесної Сотні 23 лютого 2014 року в Тальному. Цього дня провести мученика за Україну в останню дорогу прийшли тисячі тальнівців, кияни, харків’яни, черкащани, звенигородці. А вже у квітні 2014 року на стіні Тальнівської школи №1, де навчався Юрій Паращук відкрили меморіальну дошку на честь Героя.

21 листопада 2014 року Юрію Паращуку за громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, посмертно присвоєно звання Героя України.

15 вересня рішенням сесії районної ради Юрію Паращуку присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

36-річний Сергій Ярошенко відкрив тальнівський список жертв українсько-російської війни на східних теренах країни.

Тальнівцю Сергію Ярошенку повістку не вручали. Просто зателефонували із військкомату. І все. Рідні намагалися відмовити його, але Сергій, який пройшов Майдан, твердо вирішив захищати Україну. Він був мобілізований одним із перших – 26 березня 2014 року, з Олевська, де жив разом із дружиною та дітьми.

Після зборів у Новоград-Волинському і дуже короткого навчання у Миколаєві, командир відділення гранатометного взводу механізованого батальйону 30-ї окремої механізованої бригади сержант Сергій Ярошенко був відправлений на схід України.

Боронити Україну довелося як на Майдані. Без належного обмундирування, засобів захисту і зброї. Бойова техніка майже вся була непридатною до бойових дій. Та він не скаржився.

Служити Сергію випало недовго. Він загинув 22 травня 2014 року в бою з російськими найманцями і сепаратистами поблизу Рубіжного на Луганщині. Того дня бойовики, що перебували на обладнаних позиціях на березі річки Сіверський Донець, обстріляли із стрілецької зброї та гранатометів колону механізованого взводу, яка рухалась через міст в напрямку Новодружеська.

Тіло Сергія доставили додому лише на четвертий день. Спочатку морг блокували сепаратисти, потім загиблого відправили на Житомирщину. Звідти до Тального.

Тисячі тальнівців прийшли 26 травня 2014 року провести в останню дорогу Сергія Ярошенка.

Указом Президента України від 20 червня 2014 р., за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі та незламність духу, С.Г. рошенко нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). А 15 вересня рішенням сесії районної ради йому присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

Віталія Малиша із Павлівки Першої мобілізували 19 березня 2014 року. Спочатку служив у 14 батальйоні територіальної оборони «Черкаси». Після чого добровільно пішов на фронт у складі 51 окремої механізованої бригади.

Останній раз телефонував рідними 27 серпня 2014 року.

29 серпня товариші бачили, як Віталій сідав у БМП-2, щоб вийти через сумнозвісний «зелений коридор» під Іловайськом, що на Донеччині. Після обстрілу найманців і росіян, його ніхто не бачив.

Довгих сім місяців тривали пошуки. Мама, Ганна Василівна, до кого тільки не зверталася за сприянням у пошуку сина: і до військкомату, і до народних депутатів, і до керівництва бригади, і в організацію «Народна пам’ять», і до генерала Володимира Рубана…

На початку жовтня минулого року вона здала тест на ДНК. Мабуть саме це і допомогло відшукати тіло сина.

28 березня 2015 року жителі села Павлівка Перша та всієї Тальнівщини попрощались із земляком, 23-річним патріотом і захисником України, Віталієм Васильовичем Малишом.

Посмертно нагороджений Почесною грамотою Черкаської облдержадміністрації та обласної ради і відзнакою «За заслуги перед Черкащиною».

15 вересня рішенням сесії районної ради йому присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

Віктор Мельниченко із Веселого Кута призваний до армії 6 серпня 2014 року по мобілізації. Спочатку проходив навчання у Мукачевому, а 16 вересня 2014 після проходження перепідготовки сержант 128 окремої гірсько-піхотної бригади направлений в зону проведення АТО.

12 жовтня 2014 року під час мінометного обстрілу під Дебальцевим (село Рідкодуб) на Донеччині отримав поранення. Помер того ж дня дорогою до госпіталю.

Поховали захисника України 15 жовтня у рідному селі. Провести його в останню путь прийшли тисячі жителів Тальнівщини. 22 травня у селі Веселий Кут відкрито меморіальну дошку, встановлену на вшанування пам’яті сорокадворічного захисника Батьківщини Віктора Мельниченка, а наступного дня Указом Президента України, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, його нагороджено орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

15 вересня 2015 року рішенням сесії районної ради йому присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

Євген Геш із Степної, що на Тальнівщині проживав разом із малолітнім сином на Львівщині, звідки була родом його покійна дружина.

Коли отримав повістку, міг відмовитися від призову. Варто було лише сказати, що сам виховує шестирічного Максимка. Та він цього і сам не зробив, і матері заборонив. «Якщо не я, то хто», – сказав майбутній десантник.

Його мобілізували у серпні 2014 року. Воював у складі 80-ї окремої високо-мобільної десантної бригади на Луганщині – у Щасті та біля Лисичанська.

Зранку 29 жовтня 2014 року передзвонив матері, запитав, як там син – говорили довго, а о тринадцятій загинув.

Євгена разом із побратимами послали на допомогу оточеним на 32 блокпосту бійцям. У районі с. Сокільники, Новоайдарського району, що на Луганщині, колону українських військових обстріляли із засідки бойовики із загону «Мангуст».

Коли сепари підбили український БТР, Женя із водієм були всередині бетеера, а інші сиділи на бойовій машині. Водія поранило. Товариші витягнули його і відступили, а Євген залишився прикривати їхній відхід з кулемета. Далі вогонь вщух. Повернутися назад українські бійці не змогли.

Тіло загиблого залишилося на території, яка підконтрольна сепаратистам.

Євген Геш єдиний із Тальнівщини місце поховання якого невідоме.

Указом Президента України від 23 травня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, двадцятисемирічний навідник кулемета Євген Геш нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

15 вересня 2015 року рішенням сесії районної ради йому присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

Тальнівець Олександр Шевцов мобілізований до війська 10 квітня 2014 року. Через місяць відряджений із «учебки» на Луганщину. Служив старшим солдатом 15 окремого гірськопіхотного батальйону 128 гірськопіхотної бригади.

Від 14 липня захищав Луганський аеропорт. Через чотири дні отримав поранення. Життя врятував куплений тальнівцями бронежилет. У госпіталь потрапив 21 липня 2014, коли вирвалися із оточення.

Після лікування у Вінницькому госпіталі був у короткостроковій відпустці вдома на реабілітації. Поправляв здоров’я, виступав перед молоддю. А незабаром повернувся в армію.

34-річний тальнівський патріот України Олександр Шевцов загинув 24 січня 2015 року поблизу с. Нікішине (Донецька область) стримуючи танкову атаку російських збройних формувань.

Похоронили Олександра 30 січня 2015 року в Тальному.

Указом Президента України від 15 травня 2015 року, за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

15 вересня 2015 року рішенням сесії районної ради йому присвоєне звання «Почесний громадянин Тальнівщини».

Олексій Яслик, Дзвін