Головна > Черкаси та область / Головне > У Катеринополі люди відстояли право на громадську криницю, “приватизовану” служителькою московської церкви

У Катеринополі люди відстояли право на громадську криницю, “приватизовану” служителькою московської церкви


5-04-2016, 20:33. Розмістив: Тетяна Стеценко

У понеділок 4 квітня на вулиці Набережній, що в Катеринополі, люди зібралися, щоб напитися води з «відвойованої» через суд громадської криниці. Столітнє джерело, яке обладнали ще діди і прадіди, була забрала у своє приватне користування служителька місцевої Свято-Михайлівської церкви Любов Попович. У тому дворі проживає з сім96;єю син Любові Іванівни Роман. Він повністю відгородив криницю від людей.

У понеділок 4 квітня на вулиці Набережній, що в Катеринополі, люди зібралися, щоб напитися води з «відвойованої» через суд громадської криниці. Столітнє джерело, яке обладнали ще діди і прадіди, була забрала у своє приватне користування служителька місцевої Свято-Михайлівської церкви Любов Попович. У тому дворі проживає з сім`єю син Любові Іванівни Роман. Він повністю відгородив криницю від людей.

Судові розгляди почалися з середини літа минулого року, усі суди виносили рішення на користь позивача. Інтереси жителів вулиці відстоювала Катеринопільська селищна рада. Сама Любов Попович не була присутня на жодному судовому засіданні, в результаті чого розгляд справи не раз відкладався. Неодноразово подавалися апеляційні скарги, але усі вони правосуддям були відхилені, пише Рідна Черкащина.

Після вступу в силу рішення останньої судової інстанції на засіданні виконкому селищної ради було зобов’язано Любов Попович у вказані строки відкрити для людей криницю. Однак ні Любов Іванівна, ні її син добровільно цього не зробили.

У понеділок об 11 годині жителі вулиці у присутності дільничного інспектора та селищного голови Івана Гегедоша зняли огорожу, надавши цим самим спільну криницю в користування громади.

– Ми все зробили по закону, – кажуть люди. – Запаслись терпінням, дочекалися рішення судів, потім виконкому. Тут присутні і з поліції, і з селищної ради. Шкоди ми не зробили, але своє не віддали.

Так вже вийшло, що криницю довелося брати «штурмом». Не обійшлося без сутичок, син Любові Іванівни Роман до останнього не віддавав сусідам криницю, але зрештою закрився у хаті. Після того, як огорожу було знято, кілька дужих чоловіків заходилися прилаштовувати до корби трос із відром, хтось прибрав із цямрин монтажну піну, якою було щільно оброблено цямрини, та так, що на світло, ні свіже повітря не потрапляло до джерела.

Згодом до двору під`їхала «швидка допомога», як виявилося, молодому господарю від таких рішучих дій сусідів стало зле. Говорили, що і його мати Любов Попович на той момент перебувала в лікарні. Їй також нездужається.

– Потрібні документи складені, – говорили жителі вулиці, коли лікарка вийшла з хати. Люди упевнені, що Поповичі ще продовжать боротьбу за криницю. Та навряд чи чогось доб’ються – надто велика сила громади.


Повернутися назад