У Городищі проводжають в останню путь Героя

2 червня під Волновахою героїчно загинув 22-річний сержант Василь Бурачук із Журавки Городищенського району.

Сьогодні, 5 червня, у Городищі на площі Миру відбудеться прощання з полеглим героєм. Шановні земляки! Давайте гідно проведемо нашого героя в останню дорогу!

Відбудеться мітинг. Давайте засвідчимо нашу єдність і нашу повагу до молодого військовослужбовця, який до кінця виконав свій обов'язок. Будуть машини, автобус, тож о можна буде поїхати до Журавки, де поховають бійця.

Траурна процесія у 10.00 їхатиме повз маслозавод, залізничний вокзал - тож волонтери і хлопці зі спілки АТО просять: прийдіть, щоб просто своєю присутністю вшанувати героя! Його везтимуть через Петропавлівку, Вербівку, Вільшану. Прохання і до жителів цих населених пунктів - прийдіть вшанувати пам'ять нашого захисника.

Нас не здолають, допоки ми будемо разом!

Городищина знову зазнала непоправної втрати у новітній Російсько-Українській війні. 2 червня в районі Волновахи Донецької області загинув сержант Василь Васильович Бурачук із Журавки. Коли розпочався мінометний обстріл, він з товаришами намагалися заховатися в укритті, але був убитий кулею ворожого снайпера у потилицю.

Василь Бурачук був 1994 року народження. 27 травня 2015 року був призваний на строкову службу, а вже 30 вересня підписав контракт. Служив у складі 30-ї бригади. Поховають бійця у понеділок 5 червня у рідній Журавці. У нього залишилися мати, батько, дві менші сестри, а також громадянська дружина і дитина.

Волноваха – одна з найбільш гарячих точок АТО. Райцентр Волноваха розташований на півдні Донецької області, є залізничним вузлом на лінії Маріуполь – Донецьк та Маріуполь – Запоріжжя. Через місто проходить автошлях Слов'янськ – Маріуполь. Відстань до Донецька – 54 км.

Не очікував біди 

(землякові посмертно)

Учора двадцять літ минуло,
Не ждав хлопчинонька біди.
Сьогодні погляд кароокий
Погаснув раз і назавжди.

Як вранці сонечко вставало
Пішов зустріть його чуть світ.
Ворожа куля наздогнала
У його повних двадцять літ.

Ще ледь пушком пробились вуса,
Дівчаток мало цілував,
Не ждав хлопчина, щоб так рано
Його Господь до себе взяв.

Матуся зовсім молода ще,
А душу вже вогонь пече.
Тужить щосили по дитині,
Схилившись на чиєсь плече.

Галина Дмітрінцова, м. Городище