Головна > Черкаси та область / У світі / Туризм > Замість лікарського халату - робота мрії: черкащанин із сім'ю подорожує світом

Замість лікарського халату - робота мрії: черкащанин із сім'ю подорожує світом


28-06-2017, 15:01. Розмістив: Віктор Мельник

Від лікаря зі скромною зарплатою – до перекладача-фрілансера з можливістю жити та працювати у будь-якій країні світу. Такі кардинальні зміни у житті черкащанина Олександра Берези відбулися не одразу.

Від лікаря зі скромною зарплатою – до перекладача-фрілансера з можливістю жити та працювати у будь-якій країні світу. Такі кардинальні зміни у житті черкащанина Олександра Берези відбулися не одразу.

До роботи своєї мрії він ішов кілька років. Подробиці життя екс-лікаря та його родини дізнавався кореспондент сайту vikka.ua, інформують Новини Черкас.

"Після завершення вишу я пішов працювати лікарем-ендоскопістом. Але це було швидше хобі, зважаючи на те, скільки нам платили. Мені подобалося приймати медичні рішення, але бюрократичних вимог у лікарні занадто багато. Було шкода витрачати на це час", – розповідає черкащанин.

У 2005 році Олександр почав займатися перекладами з англійської на українську мову.

"Англійську вивчив, можна сказати, самотужки. Як не дивно, у цьому допомогла любов до музики та бажання зрозуміти сенс англомовних пісень. Рівень знання мови дозволяв брати замовлення і виконувати їх у вільний від роботи час. Це приносило додатковий дохід. З часом, набравшись досвіду, почав перекладати медичні тексти", – пригадує Олександр Береза.

Весь цей час його надихала та підтримувала дружина Інесса, яка працює перекладачем.

Весь цей час його надихала та підтримувала дружина Інесса, яка працює перекладачем.

"Перекладами за вечір міг заробити більше, ніж за місяць у лікарні. Поєднувати ж дві роботи ставало важко – у нас росла дитина. Хотілося мати більше вільного часу на сім’ю та відпочинок. Тож півтора року тому я наважився піти з роботи і займатися суто перекладами", – пояснює Олександр.

На питання, чи не сумує він за професією, сміється. Каже, що за таку зарплату і в таких умовах бути відданим лікарській справі і професійно зростати складно. Що ж до медицини, то йому вдалося залишитися у цій сфері.

"Я перекладаю тексти для фармацевтичних компаній, для тих, хто займається клінічними дослідженнями, для медичних журналів. Приємно, що про нововведення у сфері медицини я дізнаюся задовго до того, поки вони з’являться в Україні", –  зізнається черкащанин.

Після того, як Олександр пішов з роботи, ритм життя його родини повністю змінився. А далекі країни стали доступними.

"Я і моя дружина відчули, що кордони для нас стали умовними. Працювати можна де завгодно. Потрібен лише інтернет. Я влаштовую собі відпустку коли захочу і на скільки захочу, адже я не прив’язаний до роботодавця, обираю собі замовлення сам", – пояснює черкаський перекладач.

Перша країна, куди відправилася родина пожити, була Чорногорія. Там вони пробули місяць.

"Потім захотілося побачити Азію. Побували у Тайланді, Малайзії, Індонезії. Ці поїздки повністю позбавили нас деяких стереотипів про ці країни. Дехто думає, що там брудно. Нічого подібного: там дуже красиво, приємний клімат, і деякі ціни нижчі, ніж в Україні. Ми відправилися до Азії з ручним багажем. І нам цього вистачило на тривалий час. Там люди одягаються дуже просто та практично. Двоповерховий будинок недалеко від моря можна орендувати за таку ж ціну, що і квартиру в Києві", – розповідає Олександр.

Також він зазначає, що квартиру в центрі столиці Малайзії з доступом до басейну та чудовим краєвидом, тренажерами і просто шикарною територією коштує зняти стільки ж, скільки один з найпростіших номерів елітного готелю Черкас.

"До речі, якщо у вас є тату із зображенням Будди, то вам краще в Таїланд не їхати. Тут це протизаконно. Не знаю, чи можуть посадити за це, а от депортувати – легко", – попереджає своїх земляків перекладач.

Наразі у його сім’ї безліч планів на майбутнє. Один із них – побачити світ.

"Наразі ми не хочемо назавжди виїжджати з України, але якщо якась країна нам дуже сподобається, то чому б і ні. Невдовзі поїдемо до Європи. Любимо море, тому в пріоритеті Іспанія чи Португалія. Якщо якась країна сподобається, залишимося там жити", – каже черкащанин.

При цьому зазначає, що такий спосіб життя родина не зможе гармонійно поєднувати із майбутнім навчанням їхньої 6-річної доньки Аліси у школі. Тож серед варіантів освіти Олександр та його дружина розглядають і дистанційну.

Усі фото з архіву Олександра Берези


Повернутися назад