Кенар із Черкас переміг на всеукраїнському та міжнародному конкурсах

Шлях до цьогорічної слави в обох — учителя і птаха — був дуже звивистим. Біло-сірий канарчик Тосик ще чотиримісячним втік у Геннадія Михайловича з клітки. А це район багатоповерхівок у Південно-Західному мікрорайоні Черкас, тож знайти пропажу жодної надії не було.
Та сталося неймовірне:
— Дівчина-співробітниця на «Фотоприладі», де я працюю, знаючи про моє хобі, показала мені фото в телефоні: «Це кенар чи канарка?». Я кажу: «Це кенар!» — «А як ви знаєте?» — «На правій ніжці у нього кілечко.» А на фото ніжок насправді не видно було. Дівчина подзвонила своїй кумі, яка й прихистила малого знайду: так, є кільце! Мій кенар. То я його потім і забрав, натомість купив хазяйці папужку. А дівчині-співробітниці — коробку цукерок. По Тосика довелося йти далеко: відлетів він майже за кілометр…
Так майбутній «Паваротті» повернувся додому.

Конкурс співочих птахів — це витратно: вартість дороги до Києва й назад, плата за вхід 15 гривень, 100 гривень за прослуховування пташки (такі ціни цього року). Грошових нагород за перемогу немає. Та хіба це зупинить поглинену улюбленою справою людину?

Конкурс — це подія, до якої кожен канарник готується роками. Адже все починається з селекції, спаровування птахів з найкращими здібностями співця. Справжній канарник вирощує кілька ймовірних майбутніх зірок, а то й цілий «хор». Змалечку таких кенарів (дівчата-канарки майже не співають) тримають окремо й інтенсивно навчають: як меломани, вони годинами слухають аудіозапис того чи іншого взірця наспіву кенарів, щоб потім це повторити. Адже канарки — птахи-пересмішники: вони намагаються копіювати спів, який чують, і витягнути ще краще в суперництві з невидимим конкурентом!
Та не кожен учень-пташок зуміє проспівати без ґанджів: так і дивись, то він по ходу пісні задзявкає, то зацівкає, то затріскоче — це брак, або, як кажуть з любов’ю власники цих маленьких пташок, «брачок». То видасть «рички» або «упорчики».  Замість чистих колінець: «кулика», «розсипів», «вівсянки», «весняної синиці», «дзиги», «відбою»… На конкурс поїде найздібніший.
Тому напередодні конкурсу канарники, як правило, страшенно нервують: вкладено багато праці. В той же час у дорозі треба забезпечити спокій і комфорт для птаха. Як його довезти без стресів до Києва, щоб він, коли клітку поставлять на подіум перед суддями і знімуть з неї чохол, зміг оговтатись, згадати про «сенс життя — канаряче кохання» і видати принадні рулади?  Деякі птахи так і не можуть  проспівати з першого разу, їх ставлять у кінець черги після всіх виступів і надають ще по п’ять хвилин. До речі, глядачам дозволяється входити до залу тільки в перервах між виступами птахів-конкурсантів, щоб не сполохати.
Деякі канарники, щоб «завести» свою пташку, навчилися піддражнювати свистом, схожим на її спів, це дозволяється. (Хоч часом судді кажуть: та не свистіть, бо ми не розуміємо, це ви чи пташка...) Але бува, всі ці спроби марні. Канарчик мовчить.
Тож Геннадій Михайлович пережив більш ніж досаду, коли водій маршрутки «Черкаси-Київ» різко вивернув кермо, клітка перехилилась набік, вода розлилась, намочивши Тосика, корм розсипався…

Пісня на чотирнадцять колінець

Кенар Геннадія Коваленка здобув 68 балів, чисто проспівавши чотирнадцять колін.
— В принципі, пташка може вивчити й більше колін. Але тоді якість пісні втрачається, — посвячує в тонкощі Геннадій Михайлович. — Короткі колінця роблять її менш виразною, а судді не можуть оцінити спів за міжнародною шкалою, тому зазначають «та інші коліна». А це менший бал.
Геннадій Михайлович брав участь у конкурсі співочих птахів уже не вперше. З року в рік удосконалює спів своїх учнів:

Хоч, зізнається, у нього були побоювання, що кенар, давши потомство, втратить навики академічного співу. (Власне, так і в людей: чоловік оженився — і вже  не так «співає» для жінки — Л.С.) Але збалансоване харчування, тренування і звільнення від турбот про потомство змінили закономірність.
Особливість організації цього конкурсу, розповів Геннадій Коваленко, — технізація. Судді вперше одразу занесли в комп’ютер результати, учасникам видали оціночний лист — роздруківку балів, тож тепер кожен хазяїн бачить, над якими колінцями ще обом треба попрацювати.
Коли Тосик проспівав, він нарешті почистився після пережитої в автобусі «купелі». Глядачі оцінили: «Ти диви, ще й акуратист».
Поки номер готувався до друку, Геннадій Коваленко взяв участь у ХІІ Міжнародному конкурсі на кращий спів кенарів шляхетного наспіву, який проходив 13 грудня у місті Київ, де його рябий кенар, набравши 78 балів, був нагороджений великою золотою медаллю. Цікаво, що за 12 років існування конкурсу ця найвища відзнака була вручена вперше.

Підготувала Лариса СОКОЛОВСЬКА