У Володимирівському лісництві Смілянського лісгоспу привітали ювілярку

Їй 60… Але не віриться. Бо в душі Валентина Михайлівна Кульженко почувається юною дівчинкою. Спостерігаючи за нею і не даси цих поважних років, бо неймовірна енергія йде від цієї жінки. Постійно у русі, у клопотах, вона встигає дати лад усьому у Володимирівському лісництві. Основна її робота – догляд за парниками. Вона садить декоративні культури та доглядає за ними.

З її легкої руки тягнуться вгору, ростуть, набираються сил ще крихітні самшити, ялівці і туї. А ще важливо Валентині Михайлівні, аби і на території, і у приміщенні контори був порядок. Непосидюча та неспокійна, не дає спокою нікому. Поряд із Валентиною Михайлівною працює і її донька Тетяна – вона сторож, але окрім основної роботи займається квітником на прилеглій до адмінприміщення території. Це справжня візитна картка лісництва, бо перше, що впадає в очі, тільки-но ступиш на територію, це квіти: яскраві троянди та ніжні петунії виграють на сонці різними барвами, посміхаються гостям, бавляться із вітрами, нашіптують одна одній, якісь невідомі таємниці…

У день іменин до Валентини Михайлівни завітали з вітаннями і подарунками голова профспілкового комітету ДП «Смілянський лісгосп» Надія Ковальська та інженер з охорони та захисту лісу Любов Яценко, приєдналися до привітань і колеги. Приємно було почути від  лісівників так багато теплих, душевних слів на її адресу. Одразу стало зрозуміло, що люблять і шанують у колективі Валентину Михайлівну. «Добра і щира людина, – кажуть тут про неї».

В свою чергу Валентина Михайлівна каже, що їй пощастило із колективом. На роботу вона не йде, а летить, немов на крилах, бо і люди тут хороші, і працювати вона любить, і взагалі відчуває себе щасливою.

Свого часу Валентина Михайлівна присвятила 25 років свого життя Смілянському електромеханічному заводу, де пропрацювала шліфувальницею на прес-формах. Але потім довелося шукати іншу роботу, бо підприємство почало ледь животіти. Потрапила до Володимирівського лісництва. І жодної миті не сумнівалася: чи зможе на новому місці, чи не зможе працювати. Адже з раннього дитинства звикла до роботи, ніколи її не боялася, сміливо та завзято бралася за все. І як результат – все вдавалося.

Валентина Кульженко – щаслива мама сина та доньки. А двоє онучок Аня та Юля – її гордість і натхнення, дівчата радують та втішають бабусю своїми успіхами і талантами.

У чому ж секрет дивовижної та невичерпної енергії Валентини Кульженко?

– Я підтверджую давно відому істину, що рух – це життя, – каже вона, – не можна спинятися і на мить. Потрібно постійно бути в русі, щось робити, планувати, обов’язково мріяти і тоді відчуваєш увесь смак життя, його насиченість та неповторність…

Тетяна Сліпченко, газета “Смілянські обрії”