Як створювався Черкаський сосновий бір
20-08-2017, 18:20. Розмістив: Сергій Корнелюк
8 квітня 1967 року урочисто відкрили Парк 50-річчя Жовтня. Того дня перерізали стрічку, посадили 400 дерев, помітингували – все як годилося й велося на 1/6 земного суходолу в аналогічних випадках.
Однак до того парку, який став улюбленим місцем відпочинку двох, чи вже й трьох поколінь містян, було ще далеко. Власне, 45 гектарів частково окультуреної території – такими взагалі видавалися усі принади нового місця культурного дозвілля черкащан. Щоправда, природа заклала тут благодатну рельєфну основу, але ж зі спадщиною ще вимагалося добряче напрацюватися. І аби відбувалося то фахово, у червні в Черкасах відкрили проектну організацію “Укрсадпроект” зі штатом високопрофесійних архітекторів-дендрологів, грунтознавців, інженерів-землевпорядників. Відтоді наше місто ставало офіційним центром паркової культури для Черкаської, Київської, Полтавської, Сумської, Житомирської і Чернігівської областей. Тобто більшість парків, закладених там упродовж 1968 – 1975 років, в проектах народжувалися тут.
І от саме у тій “конторі” наполягли на використанні в оздобленні Ювілейного кількатонних валунів. Пошуками каменю займалася справжня наукова експедиція, члени якої обміряли й визначили вагу трьох сотень доісторичних гігантів у Корсунь-Шевченківському, Уманському та Маньківському районах. Відібрали 76, які у липні – серпні звозилися на місце залізницею і трейлерами та кількасот менших вагою у три – чотири центнери.
Вимагалося до дощів доправити їх на місце, оскільки далі вантажівки могли б не вибратися зі ще не заасфальтованих крутосхилів. Із завданням успішно впоралися, парк розжився на одну зі своїх окрас, без якої уявити його тепер неможливо. Так що не все тут “склалося само собою”…
Борис Юхно, історик та журналіст
Повернутися назад