Головна > Черкаси та область / Війна РФ проти України > Вижила в голод та війну: Марія Бабохіна відзначила 100-літній ювілей

Вижила в голод та війну: Марія Бабохіна відзначила 100-літній ювілей


17-02-2018, 14:30. Розмістив: Тетяна Стеценко

Досить часто у своїх побажаннях іменинникам ми зичимо прожити до ста років. Таких пророцтв на віку чимало адресувалось рідними, друзями і просто знайомими Марії Харитонівні Бабохіній із Шелепух. А побажання здійснились. 15 лютого жінка відсвяткувала свій сотий день народження.

Досить часто у своїх побажаннях іменинникам ми зичимо прожити до ста років. Таких пророцтв на віку чимало адресувалось рідними, друзями і просто знайомими Марії Харитонівні Бабохіній із Шелепух. А побажання здійснились. 15 лютого жінка відсвяткувала свій сотий день народження.

За своє не просте життя Марія Харитонівна стала свідком багатьох історичних подій – колективізації, голодомору, війни, післявоєнні лихоліття. Та складні життєві події не зламали її, а лише навчили по­справжньому цінувати кожен прожитий день.

У 1933 році вся сім’я Марії Бабохіної – батько, мати та троє старших у родині дітей – загинули від голоду.

– Батько поїхав до Білорусі, аби виміняти сімейні цінності на їжу, але додому не повернувся, – розповідає дочка ювілярки Зоя Постольна. – Бабуся по мамі та ще троє дітей померли від голоду, і моїй мамі довелося більше двох тижнів жити в одному будинку поряд з трупами своїх близьких. Від голодної смерті її врятували рідні тітки, котрі привезли з Білорусі хліб. Відтоді мати жила і виховувалася разом із тітками.

Тяжким видались роки Другої світової війни. Марія Харитонівна пригадує, як доводилося ховатися від солдат вермахту по лісах та болотах, аби не втрапити до остербайтерського полону.

Після війни жінка працювала в колгоспі, виконуючи різні роботи. Навіть трактором кермувати довелося. У колгоспі Марія Харитонівна познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Федором Бабохіним. Він був родом із Росії, але у 1947 році, разом з приятелем, переїхав до України й оселився у Шелепухах. Саме у цьому селі подружжя й прожило усе подальше життя.

Уже сьомий рік поспіль жінка прикута до інвалідного візка. Нею опікується її єдина донька Зоя Федорівна.

– У молоді роки мама захоплювалася вишиванням. Це захоплення вона пронесла крізь усе своє життя, – розповідає донька. – Сьогодні руки її вже не слухаються, але розум та пам'ять, як і раніше, залишаються ясними.

Зі столітнім ювілеєм Марію Харитонівну привітали не лише рідні та знайомі люди. З подарунками квітами до неї завітали народний депутат Владислав Голуб, голова районної адміністрації Анатолій Яріш, сільський голова Олександр Мороз, начальник управління соцзахисту Сергій Коваль.

Попри усі життєві труднощі та негаразди Марія Харитонівна зберегла життєлюбство та вдячність за довге хоч і не легке, але наділене їй Богом життя.

Артем Яковлєв

Газета «Сільські обрії»


Повернутися назад