Головна > Черкаси та область / Головне > Лисянський Козак в морській піхоті завжди був «на коні»
Лисянський Козак в морській піхоті завжди був «на коні»21-03-2018, 18:46. Розмістив: Тетяна Стеценко |
Під час однієї з відпусток додому Василя чекав приємний сюрприз: автомобіль УАЗ-469, який селищна влада, місцеві активісти підготували для відправлення морським піхотинцям, яким бракувало техніки на передовій. Цим авто, завантаженим під зав’язку продуктами і речами першої необхідності, він і поїхав з Лисянки на буремний Донбас, пишуть Вісті Черкащини. http://viche.ck.ua/ – Ця машина там просто незамінна, – розповів Василь. – Проходить, як танк, в’язким донбаським багном, їй не перешкода двометрові бур’яни, якими заросли колись доглянуті родючі поля. Чи пораненого вивезти з-під обстрілу, чи поїхати в місто помитися – все це наш бойовий "уазик". Був випадок, коли він нам урятував життя. Потрапили під сепарські міни, і вискочили з того пекла живі-здорові. Тільки нашій рятівниці дісталося – осколки продірявили боки. Та нічого – ми їх швидко заштопали. Я демобілізувався, а наш ветеран-«уазик» і досі служить, приносить користь на передовій. Морські піхотинці, які тримають лінію оборони під Маріуполем, мають у себе на озброєнні вже два автомобілі марки "УАЗ", переданих жителями Лисянщини. Ще один з них, так звана "таблетка", возить на передову боєприпаси, продукти, пальне. Цим автомобілем, який називають робочою конячкою, дуже задоволені бійці, бо по тамтешньому бездоріжжю ніяка інша техніка не пройде. Лисянський майстер Сергій Мельниченко і підприємець Сергій Корнієнко зробили все можливе, що надати йому «войовничого» вигляду. Василь Козак став бійцем десантно-штурмової роти у 2015 році. Каже, в такий час, коли в країні йде війна, відсиджуватися, спостерігати за подіями з дивана, йому, як чоловікові, було соромно. Він – першокласний водій БТРа, десантник, який має вісім стрибків з парашутом, досвідчений солдат, навчений воювати будь-де, і виживати за будь-яких обставин, а в цілому – морський піхотинець. За його переконанням, вже час завершувати малозрозумілу й безглузду окопну війну, і звільняти рідну землю. Навіть сепаратисти «з того боку» у радіорозмовах визнають, що вже «наїлися Росії», і хочуть миру. Саме такі хлопці як Василь, з волелюбним козацьким характером, чесністю і непідкупністю, готові сьогодні взяти відповідальність за країну і навести лад у рідному домі, пам’ятаючи гасло морських піхотинців «Ніхто, крім нас!». Повернутися назад |