Григорій Бондар із Золотоноші – бразильський вчений, що відкрив світу декілька сотень комах та жуків

Не Бахом єдиним Золотоніський повіт вніс свій доробок до світових природничих наук. Якщо про видатного біохіміка знає у місті чи не кожен, то прізвище його успішного колеги із спорідненої науки широкому загалу невідоме. Абсолютно. Причини зрозумілі: радянська буденність не могла не викреслити із пам’яті людину, котра емігрувала з країни, рятуючись від репресій. Понад 200 наукових робіт, відкриття 12 нових видів пальмових рослин, 400 видів комах, 35 родів та 300 видів жуків, 11 родів клопів – такий доробок агронома, ботаніка, міколога, фітопатолога та ентомолога, котрий свою світову славу змушений був здобувати у далекій Бразилії.

Григорій Бондар народився 18 листопада 1881 року у родині фермерів, котра володіла п’ятьма гектарами землі у Малій Бурімці (нині – Чорнобаївський район). Про його перші кроки в житті, звісно ж, інформація майже відсутня. Відомо лишень про закінчення школи у Золотоноші у 1892-му. Розміреність на довгі роки закінчилася, коли батьки переїхали аж… до Сибіру. Достеменно не відомо, чи був це добровільний переїзд (англійські джерела, наприклад, вказують термін «emigrated»), проте у Єнісейську, пропрацювавши рік у сільському господарстві, Григорій влаштувався службовцем до місцевої мерії. Далі ще більше: робота в поліції та початковій школі.

У 1905 році призваний до царських збройних сил для участі у провальній для імперії війні з Японією. Зовсім скоро був заарештований за політичну діяльність, амністований за мотивами Жовтневого маніфесту Миколи II, потім знову заарештований за участь у збройному повстанні в Красноярську. Далі – еміграція до Манчжурії, де він знову ж таки працював вчителем, переїзд до Франції, де Бондар здійснив свою мрію – здобув якісну вищу освіту.

З Університету Нансі вийшов вже дипломований агроном. На батьківщину шлях закритий, тому доля повернула свій вектор далеко на захід – до Бразилії. Заробітки у латинській країні мав нехитрі – фотограф-фрілансер та науковий співробітник кафедри патології рослин агрономічного університету. Отримавши врешті бразильське громадянство, був призначений професором зоології та сільськогосподарської ентомології коледжу сільського господарства при Університеті Сан-Паулу.

У 1916 раптово вирішив повернутися до Росії, аби взяти участь у подіях Першої світової війни. Під час навчання у військовій академії Бондара знову арештували, пригадавши старі гріхи 1905 року. З початком революційних подій вийшов на свободу та долучився до консервативних політичних рухів, ставши згодом ще й віце-губернатором Єнісейська. Після повалення Тимчасового уряду надіти кайданки йому не минули вже «червоні», швиденько засудивши того до розстрілу. Проте вирок втілити так і не встигли. Або й не збиралися, зважаючи на користь, котру міг принести вчений пролетаріату шляхом примусової праці. Тому за рік в статусі в’язня був направлений на боротьбу зі шкідниками, котрі масово нищили врожаї пшениці. Дорогою до «трудового санаторію» вдалося втекти. Шлях його тепер пролягав до Монголії.

З цієї пустельної країни, котра допомогла йому лишитись непоміченим, транзитом через Манчжурію, Корею та Японію, човном дістався до бразильського Сантоса. На другій батьківщині, звикаючи до мирного життя, дуже скоро став начальником департаменту сільського господарства штату Байя. Там і лишився до кінця життя, де встиг ще й очолити експериментальну станцію Інституту Какао.

Наукова діяльність

Григорій Бондар – автор понад 200 наукових праць. Автор біологічних описів щонайменше 12 нових видів рослин із сімейства пальмових, майже 400 – комах, 35 родів і 300 видів жуків, 11 родів клопів та 2 роди трипсів. Крім того, в світовій науці знаний в якості фахівця по жуках-довгоносиках. Зібрав колекцію із понад 16 тисяч їхніх екземплярів, описав 318 нових видів. В області фітопатології виявив фітобактеріальну гниль маніока.

На честь Бондара названо три роди комах: Bondaria Sampson & Drews (рід клопів), Bondariella Hustache та Bondarius Rosado-Neto (обидва – роди жуків). Крім того, його ім’я носять 50 видів комах.

У місті Санта-Крус-Кабралія (штат Байя, Бразилія) у 1968 відкрили дослідницьку станцію, котра названа на честь вченого (Estação Experimental Gregório Bondar).

Доктор Григорій Бондар в оточенні фермерів на наукових співробітників на дослідницькій станції, 1934 рік

Бондар із фермерами на дослідницькій станції Água Preta, 1934 рік

Сергій Марченко