Російський політик розповів, що чекає Росію після того, як на Донбасі настане мир

Коли навіть на Донбасі настане мир, між Україною і Росією не буде колишніх відносин, санкції будуть мати довгі наслідки, а «ополченці», які повернуться в РФ, будуть нести небезпеку для режиму, вважає голова партії «Західний вибір» Костянтин Боровий. Про це він написав у статті для «Ехо Москви».

«Якщо уявити собі ідеальне:

ЄС, США досягають повного угоди з Путіним, усі, включаючи Україну, задоволені, припиняються військові дії, Росія звільняє територію України, всякі санкції проти Росії припиняються ..

Коротше, угода, яку все радісно підписують, з полегшенням зітхають, хрестяться, організують спільні святкування.

Але є два пункти, можливо, найважливіших, які ні в яку угоду включити не можна.

Перший. Починаючи з цього моменту уряди забувають старі претензії і починають довіряти один одному.

Другий. Починаючи з цього моменту народи прощають образи і починають любити один одного.

Не буває таких пунктів в угодах.

І клімат у нас не той, що на Кубі, де протягом тижня жителі переодяглися в модні тепер кольори американського прапора і чекають туристів, інвестиції, роботу.

І головні проблеми не зникнуть за помахом чарівної антисанкціонної палички », пише Боровий.

Також він зазначає, що російські внутрішні проблеми нікуди не ісченут: «Неефективна корумпована економіка Росії не стане раптом здоровою навіть без санкцій. Більше того, бюджет не стане бездефіцитним навіть при старих цінах на нафту.

Ніякої довіри до Росії більше ніхто не буде відчувати ще років 100. Можливо, навіть після відходу Путіна.

Україна, можливо, і не стане членом НАТО, але як улюблений внучок буде отримувати від доброї бабусі в таємниці від батьків шкідливі для здоров'я шоколадки.

Озвірілі на війні від безкарності бандити, які вважають себе ополченцями визвольної армії, повернуться у свої провінційні міста і почнуть встановлювати свої порядки: «Ми за Росію гинули».

Багатьох відловлять і посадять або відстріляють. Але не всіх. Свастика тепер буде присутня не тільки в татуюваннях добровольців, але і на публічних ходах.

Путіну і Сєчіну тепер варто побоюватися не Нємцова і Рижкова, а тих виродків, яких вони випестували в прикордонних територіях, дозволяючи їм встановлювати власні порядки керуючись революційної і класової доцільністю, а не Законом, як в пам'ятні революційні дні робили матросики.

Незалежно від характеру і змісту угоди, процеси, запущені рік тому, продовжаться з новою силою - горючого матеріалу після встановлення миру додасться помітно.

Або, висловлюючись фігурально, пісенька розпочата рік тому, ще до кінця не проспівана.

А ще точніше - для багатьох персоналій сьогоднішнього процесу в Росії пісенька в будь-якому випадку вже проспівана».