Ольга Савенко: «Нинішня реформа санепідслужби не сприяє її ефективній роботі»

Сьогодні точиться чимало дискусій навколо питання реформування санітарно-епідеміологічної служби. Одні переконані, що санепідслужба є складовою національної безпеки, яка стоїть на сторожі здоров’я людей, інші – наполягають на її ліквідації. Хоча у багатьох європейських країнах такі служби є і виконують аналогічні функції. Попередня влада під гаслом реформування почала скорочувати штати санепідстанцій, обмежувати їх повноваження, а фактично знищувати службу.

За нинішнього уряду ситуація в кращу сторону не змінилася. В результаті, сьогодні ця система практично зламана, ДСЕС значно скорочена, а її фахівцям доводиться виконувати свою роботу в досить складних умовах, пише Економіка сьогодення.

Як працюється за такої ситуації службі, яка відповідає за санітарно-епідеміологічний стан Черкас розповіла т.в.о. начальника Черкаського міського Управління Головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області, головного санітарного лікаря м. Черкаси Ольга Савенко:

- Реформування служби припало на початок 2012 року. Очікувалося, що це буде двохкомпонентна трирівнева структура. 19 грудня 2012 року Службу спочатку ліквідували, а потім новоутворену розділили на дві ланки: управління та лабораторні центри, обмежили значну частину її функцій, що, на мою думку, не сприяло покращенню держсанепіднагляду. Відтоді ми не попереджуємо погіршення епідемічної ситуації, а частіше констатуємо факт його виникнення.

В той час зовнішній вектор держави був більше направлений в бік Росії. Тож не дивно, що законодавча база реформованої на той час санепідслужби України була дуже подібна до тієї, за якою нині працює Роспотребнадзор. Сьогодні країна змінила курс на Євроінтеграцію, ми підтримуємо європейські цінності, але структура, в якій працює зараз наша служба, чомусь досі залишається проросійського зразка.

У 2010 році я була у складі делегації Міністерства охорони здоров’я у Республіці Польща та мала змогу ознайомитися із системою функціонування польської санітарно-епідеміологічної служби. Вона однотипна з тією, яка була в Україні до 19 грудня 2012 року і польські колеги переконані, що це досить ефективна система санепіднагляду. Євросоюз сприйняв їхню санепідслужбу такою, якою вона є, стало кращим лабораторне забезпечення, наглядові функції залишилися таким ж, зокрема, за суб’єктами господарської діяльності приватної форми власності.

В Україні ж в процесі реформування служба навпаки втратила багато своїх функцій, можливість керувати епідситуацією, повноваження служби й надалі урізаються. Сьогодні навіть за наявності порушень, які загрожують здоров’ю людей, ми не можемо забороняти чи призупиняти функціонування тих чи інших підприємств, окремого виду їх діяльності, реалізацію тих чи інших харчових продуктів тощо. Тоді виникають ситуації, подібні до тієї, яка склалася в Черкасах на одному із об’єктів громадського харчування: після вживання певних страв на весільному банкеті велика група людей захворіла на гострий сальмонельоз. Носіями сальмонельозу виявилися кухар, офіціанти, кухонні працівники, збудника сальмонельозу виділили з кухонного інвентарю тощо. Ми рекомендували на кілька днів призупинити роботу закладу для проведення оздоровчих заходів. Натомість прокуратура на наш припис відреагувала зауваженням, що ми не маємо права цього робити. Лише суд може прийняти рішення про призупинення діяльності об’єкту. Це ж скільки часу має минути! За кілька днів ми відвідали заклад, а там для поминального обіду накриває столи той же персонал, використовується те ж обладнання, інвентар. Це просто абсурд. Чи не краще було б, аби прокуратура робила свої висновки щодо правильності перевірки, перевищення повноважень, перешкоджанню роботі закладу після завершення роботи фахівців санепідслужби.

У нас відібрали навіть таку функцію, як робота зі зверненнями громадян. Скарги населення про недоброякісні харчові продукти, забруднення атмосферного повітря (а у Черкасах чимало діючих промислових підприємств всіх форм власності), чи інші випадки, які порушують безпеку проживання людини у місті, ми повинні перенаправляти на Кабінет Міністрів, де мають вирішити, чи їх розглядати. Але схема досі не відпрацьована і відповідей «згори» ми так і не отримуємо.

Ліквідовано функцію щодо відведення земельних ділянок під об’єкти. Тепер ресторани, домоволодіння, інші об’єкти в Черкасах, як і по всій Україні, будують де завгодно – хоч і в рекреаційній зоні на березі Дніпра.

В процесі реформування служби відбуваються законодавчі колізії. Ось і недавно було призупинено дію Державних санітарних правил та норм щодо погодження з промисловими відходами та визначення їх класу небезпеки для здоров’я населення. При цьому Закон про відходи ніхто не відміняв. У лікаря-гігієніста виникає слушне запитання, як себе вести на об’єкті, відповідно чого обґрунтовувати свої вимоги.

З серпня 2014 року накладено мораторій на будь-які перевірки. З того часу не перевіряються ні загальноосвітні школи, ні дошкільні дитячі заклади, ні лікувально-профілактичні заклади, ні промислові підприємства, навіть ті, які є значними джерелами забруднення атмосферного повітря, де робітники працюють у шкідливих умовах праці. Не контролюються об’єкти торгівлі харчовими продуктами, громадського харчування, підприємства харчової промисловості. Відповідність самих підприємств та продуктів, які вони виробляють, гігієнічним нормативам лежить на відповідальності керівництва або власника.

Мораторій на перевірки подовжено до 1 липня поточного року. При цьому ми якимось чином повинні забезпечити епіднагляд за проведенням літнього оздоровчого сезону. Як це зробити при законодавчо обмежених функціях служби, коли ми не можемо перевірити дитячі табори, інші об’єкти відпочинку, не зрозуміло. Як проводити нагляд за станом підготовки пляжів міста Черкас? При погіршенні якості води на тому чи іншому пляжі ми не зможемо заборонити функціонування пляжу, а лише повідомляємо і вносимо рекомендації власнику. Чи призупинить він роботу пляжу, чи люди будуть купатися у забрудненій воді – це вже на його відповідальності. Так само ми не можемо призупиняти навчальний процес в загально-освітніх школах, якщо кількість відсутніх учнів по причині захворювань на гострі респіраторні інфекції та грип перевищує 30%. Раніше такий захід істотно впливав на зниження показників захворюваності на ГРВІ та грип у дітей в епідсезон.

За час такого своєрідного реформування служби у Черкасах помітно погіршилася епідемічна ситуація. За останні два роки зареєстровано 6 спалахів інфекційних захворювань, 3 – уже на початку нинішнього року. В 2014 р. збільшилася кількість випадків захворювань на гострі кишкові інфекції, зокрема ротавірусні ентерити, інтенсивний показник захворюваності на які склав 85,7 на 100 тис. населення. Це на 29,9% більше від показників попереднього року. Збільшується кількість випадків захворювань на гострі кишкові інфекції, в яких збудник не встановлено, туберкульозу органів дихання, в тому числі легень, збільшився рівень захворюваності на вірусні гепатити, зокрема, хронічні форми їх перебігу, на краснуху тощо. Напруженість епідемічної ситуації зростає і за такого підходу вона буде загострюватися. Натомість ми перетворюємося у службу «пожежогасіння», а не попередження надзвичайних ситуацій.

Так, служба потребувала реформування, але виваженого і розумного. Це стосується і скорочення штатів. Черкаська міська держсанепідслужба була скорочена майже на 75%. Нинішній штат працівників не дозволяє ефективно виконувати навіть ті обмежені функції, які ще залишилися. Та знову на різних рівнях заговорили про скорочення штату.

Сьогодні служба знаходиться в підвішеному стані. Ми належно виконуємо покладені на нас обов’язки, але не знаємо, що з нами буде далі. Чи фінансуватиметься служба, чи існуватиме взагалі.

Постанова Кабінету Міністрів №442 не передбачає цілісності держсанепідслужби. З перших рядків документу проглядається розділення, розпорошення її функцій, передача їх в інші структури. Перший розділ цієї постанови передбачає, що буде існувати Державна служба України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів. Сюди планують долучити ветеринарну та фітосанітарну служби, фахівців з питань захисту прав споживачів, фрагмент нашої служби – фахівців з гігієни харчування. Ця служба повинна проводитиме нагляд за тваринами, рослинами, курортами, харчовими продукти. Така собі служба «тягни-штовхай», ефективність якої важко уявити.

Ходять чутки, що є пропозиція передати службу з гігієни праці в систему держгірпромнагляду. При цьому гігієна дітей та підлітків ніде в законодавчих проектах не прослідковується. Епідеміологія, як фрагмент епідслужби, взагалі не відомо, куди подінеться.

Функції щодо проведення протиепідемічних заходів в осередках інфекційних хвороб, можливо, перекладуть на лікарів інших спеціальностей. На мою думку, медичні спеціалісти повинні лікувати людей, а попередженням інфекційних захворювань повинен займатися такий спеціаліст, як лікар-епідеміолог. Кожен повинен свою справу виконувати кваліфіковано.

Така невизначеність негативно впливає на кадрове питання. Нині спостерігається величезний відтік кадрів. Службу покидають фахівці високого рівня кваліфікації. Негативу додав Закон України про пенсійне забезпечення, яким обмежується отримання пенсій державними службовцями. В тому ж таки 2012 році нас перевели із розряду лікарів у рядових державних службовців. Фахівці, які пропрацювали у службі по 30 років, прийшли у державну службу з нульовими стажем, з нульовими рангами. Тепер їх поставили перед вибором: зарплата у 1218 гривень або пенсія. Ми розуміємо, що складний військовий стан, складне фінансове становище в країні, але ми і не вимагаємо якихось захмарних зарплат.

Ось так ми втрачаємо людей, ініціативу, вплив на епідемічну ситуацію. Ми багато років робили все, щоб покращити цю ситуацію. Свого часу у місті реєструвалося до 2 – 2,5 тис. випадків захворювання на гепатит А, до 2,5 тисяч випадків дизентерії. Нині реєструється по 2-5 випадки цих хвороб у рік. І на цьому етапі хтось вирішив – все добре, спокійно, то навіщо ця служба. Як на мене, просто іде лобіювання інтересів бізнесу, якому не потрібна служба, яка вимагає дотримання певних вимог.

Органи влади врешті повинні визначитися стосовно ролі санітарно-епідеміологічної служби. Сьогодні не важливо, як вона називатиметься. Важливо, які функції виконуватиме служба, яка б забезпечила санітарну та епідеміологічну безпеку населення. Можна змінити назву, реформувати окремі функції, але створити її цілісною з лабораторною ланкою, яка б забезпечувала лабораторний супровід будь-яких наших дій. Тим більше, що ми маємо хорошу матеріальну базу – Черкаська міська санітарно-хімічна лабораторія свого часу була відзначена як одна з найкращих в Україні.

Реформи проводяться для досягнення певної мети, в нашому випадку – забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення. Натомість з такою реформою служби уже декілька років все важче це робити.