DataLife Engine > Версія для друку > Шевченкіана Івана Марчука

Така назва нової мистецької виставки, що відкрита у виставковому залі музею Тараса Шевченка Шевченківського національного заповідника. На виставці презентуються творчі роботи всесвітньовідомого українського художника, члена наукової ради Міжнародної академії сучасного мистецтва, лауреата Державної премії України імені Т.Г.Шевченка, народного художника України – Івана Марчука (м. Київ).

У залі представлено більше 40 творів мистецької шевченкіани з фондової колекції Заповідника, створеної митцем впродовж 1980-1983 рр. Твори за мотивами поезій Шевченкового «Кобзаря» виконані у авторській техніці, яку автор називає «пльонтанізм». Техніка виконання базується на складному багаторівневому нашаруванні живописних мас, що виступають не у вигляді плям, а як дивовижне плетиво тонких колористичних волокон: митець ніби вишиває фарбами.

Виставка експонуватиметься до 11 червня 2015 року. Канівців та гостей міста запрошують на Тарасову гору вшанувати пам'ять Тараса Шевченка і відвідати мистецьку виставку.

Іван Степанович Марчук (народився 12 травня 1936, с. Москалівка, Лановецький район, Тернопільська область) - український живописець, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Т. Г. Шевченка. Почесний громадянин Тернополя.

2007 року потрапив до рейтингу 100 найвизначніших геніїв сучасності, який уклала британська газета The Daily Telegraph.

Доробок митця налічує більш ніж 4 000 творів і понад 100 персональних виставок.

До 1988 року Спілка художників офіційно не визнавала творчість Івана Марчука, хоча він мав понад 15 експозицій у різних містах колишнього СРСР (перші виставки 1979 і 1980 років у Москві). І лише 1988 року його прийняли у члени Спілки художників України.

Є засновником нових стилів у мистецтві, зокрема «пльонтанізму» (таку назву митець жартома дав своєму стилю — від слів «плести», «пльонтати»: картини ніби створені з клубочків чудернацьких ниток).

Сьогодні його картини вражають мистецтвознавців Європи, Америки, Австралії, йому пропонують виставлятися в найкращих залах світу, і це все на противагу минулому гонінню та переслідуванню в Україні.

Про періоди своєї творчості художник говорить:

Було дев'ять періодів творчості, „дев'ять Марчуків“, і кожен з них чимось дивує. Я, в першу чергу, себе повинен дивувати. Щось весь час крутиться в голові, треба щось нове робити. І „десятий“ Марчук буде обов'язково. Визріває

Для мене мистецтво — це життя й одкровення. Іншої альтернативи нема. Й водночас мистецтво — це каторга. Я працюю 365 днів на рік і без цього не можу. Це присуд долі, карма, вирок, приреченість. І нікуди не дінешся. Я мрію погрітися на пляжі, полежати у траві, слухаючи як вона росте, я хочу дивитися, як пливуть у небі хмари, хочу тішитися, веселитися, спілкуватися в компанії, не відмовився б піти до школи, щоб когось там чогось навчити. А потім думаю: а мені ж теж хочеться самому щось зробити. Непереможна думка!