«Якщо, не дай Боже, закриють ФАП, – це буде катастрофа!»

На щастя, фельдшерсько-акушерський пункт у Заріччі досі є. Розташувався він у центрі села, навпроти школи. Усередині – скромно, але охайно й затишно. Навіть у літню спеку тут прохолодно.

Працює в ньому всього дві жіночки. Ото вони зазвичай самі й роблять косметичні ремонти. Останній суттєвий ремонт, на який виділила гроші Стеблівська дільнична лікарня, робився тут років із 10 тому. Правда, нещодавно підвести воду в приміщення, встановити бойлер, зробити каналізацію, облаштувати туалет допоміг коштами народний депутат України Геннадій Бобов. Раніше такої розкоші тут не було, повідомляє власний кореспондент Нової Доби.

Зарічанці навідуються сюди з самого ранку. У когось тиск піднявся, в когось ОРЗ спричинилося, когось радикуліт, а когось і апендицит прихопив. Усіх огляне фельдшер Галина Дмитрівна Одноволик, яка беззмінно працює на цій посаді вже 42 роки. Проконсультує, дасть пораду, скерує, якщо треба, в дільничну лікарню чи районну. Запевняють селяни, що вона ніколи з діагнозом не помиляється. Бувало, що й пологи в медпункті приймала.

– Це Фельдшер з великої літери, – кажуть селяни. – Хто й із чим би до неї не звернувся, всім допоможе. Чи вранці тобі припекло, чи серед ночі – нікому не відмовить. Навіть якщо її на місці немає, а десь у Корсуні в райлікарні, все одно передзвонить, поцікавиться, порадить, що робити далі.

Так сталося, що коли журналісти завітали до Зарічанського ФАПу, Галини Дмитрівни на місці якраз і не було – взяла відпустку й поїхала десь, щоб трохи й самій підлікуватися. Замість неї прийом вела молодший медичний працівник Ольга Славінська. Розповіла, що проведення щеплень, медичні огляди школярів – то все їхній з Галиною Дмитрівною обов’язок. Говорила більше про свою наставницю:

– Щороку всі жінки села проходять медогляд у Галини Дмитрівни – ніхто не їде ні в Стеблів, ні в ра­йон. А якщо хтось не прийшов раз, вдруге, втретє, то вона до того сама прийде. Вона всіх пам’ятає, знає, хто чим дише й чим хворіє.

– А якщо раптом ФАП оптимізують, простіше кажучи, закриють, що тоді буде? – поцікавилися ми в Ольги Борисівни.

– Це буде просто катастрофа! – переконана вона. – Особливо для старих людей. І куди тоді подітися цим дідусям і бабусям? А діткам? Ні, такі пункти на селі закривати не можна!