Дочка засновника сільського музею хвилюється за майбутнє експозиції

Погибляцький народний краєзнавчий музей (с. Погибляк Лисянського району) – в занепаді, пише в листі «Прочерку» дочка засновника музею Олександра Вдовиченка смілянка Валентина Макушенко. 

Музей розповідає історію села і Лисянського краю від глибокої давнини (часів Трипільської культури) до кінця ХХ століття. Серед найцікавіших постатей села – голова місцевого колгоспу Каленик Сипченко, який, заховавши в лісі запаси зерна, врятував односельчан від Голодомору; делегат Всесоюзного з’їзду колгоспників Никифор Дубовий; відомий історик-краєзнавець Олексій Дубовий, який у 1976-1994 роках був одним із керівників Черкащини.

Погибляцький музей – один із важливих культурних центрів Лисянщини, сюди приїздять з екскурсіями учні з багатьох населених пунктів району. І от раптом...

«Пишу, бо не можу мовчати, – пише в редакцію Прочерку Валентина Макушенко. – Мій батько, працюючи в школі учителем історії, створив музей. Сьогодні музей носить звання Народний, він відзначений багатьма нагородами, зокрема від імені Президента Л. Кучми. Із 70-ти років стажу більшу частину років батько посвятив створенню музею. Це важка кропітка праця. Сьогодні музей у занепаді. Мені телефонують із села, що його розкрадають, не прибирають і т.д.».

– Подивіться на фотографії, які зробив онук засновника, мій племінник під час відвідин музею. Він працює в Яблунівській школі учителем початкових класів і організував екскурсію туди – дітей привіз. І він побачив те, чого не повинні бачити діти, батьки і всі інші люди, які заходять туди... – крізь сльози розповіла Валентина Олександрівна кореспондентові «Прочерку» в телефонній розмові. – Просто жах. Усе розбивається, не прибирається, там була покража. Взагалі багато непорозумінь... Я там була в липні, питала про долю деяких експонатів. Мені директор музею Валентина Іллюк відповіла, що не знає... А цього року в грудні виповнюється 60 років із дня започаткування музею!

У сільській раді Погибляка переконані, що Валентина Олександрівна, м’яко кажучи, занадто згущає барви.

– Музей у нас в ідеальному стані – через те, що він розміщений у Будинку культури, – розповідаєсекретар сільради Галина Капустинська. – Для шкіл району проводяться екскурсії. Пам’ять Олександра Вдовиченка належно вшановується: при вході в музей встановлено меморіальну дошку на його честь, музей названо його ім’ям, до Будинку культури веде березова алея, яку школярі посадили в пам’ять про Олександра Олександровича. В самому музеї встановлено погруддя Вдовиченка і зроблено Куточок засновника. Справді, крадіжка в музеї була. Сільський голова звертався в міліцію, приїздила слідча група, проводила слідчі дії. Що ще можна зробити – я не знаю...

Такої ж думки дотримуються і в районі.

– У музеї все нормально, – вважає начальник відділу культури Лисянської райдержадміністрації Лілія Заполочна. – Експозиція утримується добре, деякі вітрини поновлено, з’явилися нові експонати: приносили люди. В тому числі й сільський голова Петро Іллюк із дружиною поповнювали фонди музею. Знаєте: десь вирили із землі копійку, десь люльку козацьку... Вишиті рушники приносили. Що ж до «викрадених» експонатів – вони просто перенесені в інший зал, тому що на тому місці зробили експозицію, присвячену Вдовиченку. Кожен, хто має якісь сумніви, може приїхати в Погибляк і переконатися на власні очі.

Автору цього матеріалу пощастило сім років тому побувати в Погибляцькому музеї – він справді має досить багату експозицію, але плин часу вже тоді давалися взнаки. Було помітно, що створений у радянський період сільський музей нелегко переносить випробування долі – смерть засновника, брак коштів у дотаційному сільському бюджеті, відсутність опалення... Ми можемо припустити, що те, що одним здається «ідеальним станом музею», інші сприймають як «занепад».

Втім, стан сільських культурних осередків – проблема не лише Погибляка. Під час однієї з нещодавніх нарад в облдержадміністрації в.о. начальника управління культури ОДА Микола Суховий розповів і про труднощі, які можуть виникнути в сільських бібліотек і музеїв у зв’язку з децентралізацією.

– Усе буде залежати від фінансових можливостей місцевих громад, – наголосив пан Суховий. – І бібліотечні, і музейні фонди належать до відповідних державних фондів. Тому при ліквідації або злитті закладів необхідно передбачати повернення або передачу фондів у музеї, які є у державній частині музейних фондів, а бібліотечних фондів місцевих бібліотек – до бібліотек вищого рівня.

Втім, хочеться вірити, що унікальний Погибляцький музей – занадто багате зібрання, щоб залишитися без уваги місцевої та обласної влади.

Максим Степанов