Перестало битися серце почесного громадянина Сміли Федіра Вербовського

Виконавчий комітет міської ради повідомляє, що на 95-му році життя перестало битися серце учасника Другої світової війни, Почесного громадянина міста Сміли Вербовського Федіра Дементійовича.

Федір Дементійович народився 2 жовтня 1925 року у с. Кавунці Шполянського району, з 1943 по 1950 роки служив у лавах Радянській армії, брав участь у бойових діях під час Другої світової війни, нагороджений орденами «Вітчизняної війни», «За мужність», медалями «За взяття Берліна», «За звільнення Праги» та іншими медалями. Після демобілізації працював на роботі з молоддю. З 1954 по 1957 рік – на керівних посадах у системі споживчої кооперації. У 1958 році – головний інженер Смілянського райпромкомбінату, пізніше директор Костянтинівського цегельного заводу. У 1957 році без відриву від виробництва закінчив Московський економічний інститут.

З 1965 по 1978 рік Ф.Д. Вербовський – голова виконкому Смілянської міської ради, неодноразово обирався депутатом обласної ради. Саме за цей час розпочався успішний комплексний розвиток Сміли. Будівництво водогону та міської каналізації, магістрального газопроводу, зміцнення будівельної галузі і як наслідок - початок комплексної багатоповерхової забудівлі центральної частини міста та мікрорайонів. У місті була побудована міська лікарня та поліклініки, Будинок культури, п'ять нових шкіл, дитячі садочки, новий навчальний корпус технікуму харчової промисловості, три профтехучилища, введено в дію міський готель, вузол зв'язку, торгівельні заклади, реконструйовано стадіони "Юність" і "Авангард". Завдяки зусиллям керівника виконаввчого комітету Вербовського Ф.Д. розпочинається широке промислове будіництво - будується радіоприладний завод, завод "Металіст", міськхарчокомбінат, реконструйовано пивзавод. У 1970-1977 роках Сміла щорічно відзначалася як переможець змагання на кращий благоустрій серед міст України.

Звання «Почесний громадянин міста Сміли» Федіру Дементійовичу присвоєно у серпні 2000 року.

Останні роки жив з дітьми у Києві, але постійно телефонував керівництву міста та смілянам, цікавився життям міста, розвитку якого віддав багато сил та енергії.