У воєнний час будинок культури імені Івана Кулика у Черкасах перетворився в гуманітарний центр

Черкаси об’єдналися для захисту рідної країни та допомогти тим, хто виїжджає зі зруйнованих обстрілами міст. І на другий день війни будинок культури імені Івана Кулика, що на вулиці Благовісній, 170, змінив свій профіль – тепер тут працює Гуманітарний центр.

У ньому за дорученням міського голови Черкас Анатолія Бондаренка опікуються і переселенцями, і захисниками. Цей напрям роботи в режимі 24/7 курує його заступниця Марина Гаркава.

Щодня тут допомагають від 40 до 120 волонтерів. Вони сортують речі, провізію та медикаменти, які приносять небайдужі черкащани або ж передають підприємства, надають фахові консультації. Усе, що потрапляє до центру, – перевіряється, обліковується і тільки потім видається.

Тетяна Діденко, яка до російського вторгнення в Україну працювала в Черкаському навчально-науковому інституті Університету банківської справи, – одна з координаторок центру. Розповідає: його робота умовно розподілена на кілька ланок – сектор, який займається всім необхідним для армії, та сектор, який працює із людьми, що вимушено покинули свої домівки. Багато з них приїхали без нічого, із одним наплічником: не мають ані одягу, ані їжі, ані місця для ночівлі. У міському Гуманітарному центрі всіх реєструють і допомагають.

– Людина заходить до нас, ми реєструємо її, визначаємо її потреби, з’ясовуємо, куди можемо заселити її та, перш ніж вона туди поїде, даємо продуктові набори на добу. Подальша координація переселенців відбувається вже в тих місцях, куди їх поселяють, – говорить Тетяна Діденко. – У нас створена база місць, де можуть жити біженці, інформація весь час оновлюється. Багато транзитних місць, у яких переночували й виїхали.

За її словами, кожен із волонтерів центру знає, що робить і дуже мотивований. Працюють у дві зміни: через день змінюють одне одного.

– Я щаслива від того, що можу допомогти іншим людям, що я потрібна у важку для своєї країни і міста хвилину, – говорить координаторка. – Більшість людей, які допомагають нам, такої ж думки. Ми всі тут як один злагоджений організм. Нами рухає неймовірний порив і внутрішня енергія, усе для того, щоб ми вистояли і перемогли в цій несправедливій війні. Ми працюємо на перемогу. Ми, українці, вільні і наша Україна має бути незалежною.

Кожен, хто покинув свої оселі через війну й приїхав шукати прихисток у Черкасах, можуть отримати в міському Гуманітарному центрі психологічну та лікувальну допомогу. Для цього почергово в ньому працюють чотири психологи і медичні фахівці.

Наталія Мисан працює в міській реабілітаційно-оздоровчій поліклініці «Астра», нині координує роботу всієї психологічної служби в області.

Спеціалізується на роботі із ментальними травмами й має досвід терапії із військовими, які поверталися із антитерористичної операції, їхніми сім’ями.

– Тут ми весь час слідкуємо за емоційним станом людей, які приїздять до нас, за дітками, звертаємо увагу на їхні обличчя і найголовніше – знаходимося поруч із ними, – говорить пані Наталія. – Підтримуємо й волонтерів, кому це потрібно. Ми не чекаємо, що до нас звернуться за підтримкою, підходимо самі. Залишаємо свої контакти. Кожна людина, яка приходить до центру, переживає важкі втрати й наше завдання – допомогти їм повернутися до життя, аби вони не зосереджувалися на емоціях страху, тривожності.

Її колега Раїса Єрмакова, яка до війни надавала приватні психологічні консультації, планує запровадити в центрі роботу плейбек-театру, який є різновидом арт-терапії.

– Проживаючи знову певні моменти свого життя через їх інсценування, людина може розібратись у своїх почуттях, позбавитись від травматичних наслідків стресу, – ділиться Раїса Єрмакова. – Уже збоку людина може побачити якусь підказку, вихід із ситуації, в якій вона опинилися.

Гуманітарний центр об’єднав різних людей за віком та досвідом. Усі вони мобілізувалися та працюють для перемоги України.

Олена Новаченко донедавна грала в обласному академічному театрі ляльок. Тепер щоранку приїздить в будинок культури імені Івана Кулика та сортує речі, які приносять небайдужі жителі Черкас для переселенців. Спершу ж, зізнається, планувала записатися до лав територіальної оборони.

– Я зовсім трішки побула вдома й зрозуміла, що за переглядом новин можна збожеволіти. А тут же ми відволікаємося, ми всі єдині, всі бажаємо тільки перемоги, – ділиться жінка. – Мені подобається бути в команді однодумців, серед людей, які об’єднані важливою справою. Прийшла сюди без вагань і зволікань, щойно дізналася від колеги Сергія Боброва про функціонування центру.

41-річна Наталія до війни працювала продавчинею на оптовому складі. Спершу принесла до центру речі, а переступивши його поріг – залишилася. Допомагає тут разом із чоловіком.

– Нам зовсім не складно, навпаки – розуміння того, що ти допомагаєш іншим і ти потрібний у цей час, додає сил, – розповідає пані Наталія. – Сьогодні кожен із нас робить свій внесок для перемоги.

Нагадаємо, Гуманітарний центр Черкаської міської ради працює в цілодобовому режимі за адресою: вул. Благовісна, 170.

Від 9-ої ранку до 18-ої вечора в ньому приймають та сортують гуманітарну допомогу, комуні кують із закладами для подальшого розселення переселенців, формують вантажі для відправки і постраждалі регіони, а з 18-ої вечора до 9-ої ранку продовжують працювати над розселенням людей, які прибувають до Черкас.