Коробівські селяни скаржаться на заборгованість з боку орендарів їхніх земель

Господарі земельних паїв із села Коробівки Золотоніського району мають справу з двома орендарями – це СТОВ «Коробівське» і приватне підприємство «Віталком». До першого селяни великих претензій не мають, бо хоч орендна плата й малувата (всього 3 відсотки вартості паю), зате розраховуються вчасно. А ось із «Віталкомом» справи кепські: свої законні кошти людям, образно кажучи, доводиться вигризати зубами, розповідає Нова Доба.

Ганна Гмиря та Ольга Бриченко, які, не діждавшись сто разів обіцяних грошей за свої здані в оренду «Віталкомові» орні землі й сінокоси, поїхали до контори господарства добиватися справедливості. Їхати треба було в райцентр, де у відомому в місті офісно-торговому центрі «Маєток» і розташувалися бухгалтерія й керівництво.

– Ми приїхали о сьомій ранку, щоб не проґавити начальників. Коли прийшов директор Олександр Кошіль, одразу взяли його в облогу: «Платіть обіцяне!» – пригадує Ольга Олексіївна, як добивалися виплат за 2014-й рік. – «Не буде вам грошей!» – почули ми у відповідь від пана Олександра. Але з нами ще були Віктор Браїлко, Лідія Строкань, Наталя і Григорій Харченки – словом, ціла команда ображених і сердитих. Вирішили не здаватися й додому не пішли. Згодом вийшов Вадим Криворучко – один із співзасновників – і сказав, що плата буде, але не раніше, ніж опівдні. Але о 12-й нам повідомили, що дадуть аж о 15-й годині. Вирішили чекати, все одно день пропав. О 15-й питаємо, де ж наші гроші. «Далеко, – чуємо у відповідь. – Вони в дорозі, за 70 кілометрів звідси». «Нічого у вас не вийде, – вперлися і ми, зрозумівши, що нас просто хочуть здихатися. – Будемо ночувати у вашому офісі, а без оплати додому не поїдемо». Так і сиділи до 7-ї вечора, поки нам таки видали ті злощасні копійки.

– Але ж не всі мають можливість і сили їздити до офісу «Віталкому», та й не так просто начальників застати, не в усіх вистачає нервів і здоров’я витримувати це знущання, – каже Ганна Митрофанівна. – Дуже старі чи хворі люди не їздять у Золотоношу добиватися свого, от і не отримують орендної плати вже за два-три роки.

Сільський голова Коробівки Сергій Сало і землевпорядник Микола Чугайтеж підтверджують, що орендну плату за свою землю у «Віталкомі» отримали тільки ті селяни, хто дуже добивався, скаржився в прокуратуру, сварився. А хто не їздив у «Маєток», бо старий чи хворий, так нічого й не отримав…

– Ми, селяни, тримаємо якусь живність. Хоча б ті ж самі кури є в кожного. То хотіли б, щоб хоч частину орендної плати нам привозили зерном, як це в інших людей, – ділиться думками Ольга Олексіївна Бриченко. – Коли передала таке побажання, то мені запропонували оплату… качками! Які вони – не відомо. Та й узагалі навіщо вони мені? Дехто просив у рахунок оплати цукор, то дали лише по мішку на один пай.

Із керівниками цього приватного підприємства намагалися дійти згоди у районному управлінні агропромислового розвитку, куди скаржились орендодавці з Коробівки.

– Спочатку вони роздавали обіцянки, – пригадує заступник начальника управління Володимир Побиванець. – Потім стали уникати спілкування, а далі навіть трубку телефону перестали брати.

Авторці цього матеріалу пощастило додзвонитися до директора «Віталкому» Олександра Кошіля.

– Справді, у нас є борг перед селянами Коробівки, – признався Олександр Григорович.

– Тисяч 80. Це всього 18 відсотків усієї плати. Ми все виплатимо за 10 днів.

Як повідомляють у фінансовому управлінні райдержадміністрації, є ще борги за оренду державних земель у Коробівської сільської ради – понад 12 тисяч гривень та фіксованого сільськогосподарського податку – понад 16 тисяч гривень. Про це Олександрові Григоровичу намагалися нагадати у кількох районних службах, але запрошення туди він ігнорує, як і зв’язок із владою села, в якої свого часу попросив у оренду землю, обіцяючи дотримуватися і законів, і правил моралі.