Генеральська мати та бабуся відзначила сторічний ювілей

Тут все пронизане особливою гостинністю. Затишне подвір'я і доглянутий будиночок, перші весняні квіти і привітні обличчя господарів. І навіть дощ, який теж надумав завітати на гостини, не здавався таким дошкульним, а навпаки умив всі фарби на обійсті, зробивши їх ще яскравішими, ще доброзичливішими.

Мова йде про рідкісну і неординарну подію - гостини до сторічної ювілярки - Марії Михайлівни Радецької - відомої в районі людини, турботливої матері трьох дітей (один з яких досяг генеральських висот), бабусі шістьох онуків (в т.ч. одного генерал-майора) і прабабусі чотирьох правнуків.

Делегацію у складі перших осіб району та міста - голови райдержадміністрації Олександра Ковбасюка, голови районної ради Олександра Коваля, міського голови Миколи Наконечного, його заступника Олександра Кучеренка, провідного спеціаліста відділу соціальних допомог управління соцзахисту населення Ірини Трішнікової, які прийшли привітати шановану ювілярку, зустрічали діти господині - Ніна Григорівна та Володимир Григорович - і звісно ж, сама Берегиня роду.

Приємне усміхнене обличчя бабусі Марії обрамлене хустинкою, на плечах - плетений шалик, а в очах - одвічна материнська любов, теплота і Боже благословення...

Весь вік - у праці, весь вік - у турботах, весь вік - у боротьбі, Марія Михайлівна багато бачила на своєму шляху. Та всі труднощі долала, стиснувши зуби, адже від природи наділена твердим вольовим характером, нежіночою мужністю і неабиякою мудрістю. І саме таке, спартанське загартування їй вдалося передати своїм дітям, навчити стійко долати перешкоди і при цьому завжди залишатися людяними, відданими найвищим моральним цінностям.

Любов, віра, надія, підтримка, щирість, людяність, чуйність і небайдужість - такі чесноти завжди культивувалися в цій сім'ї. Мабуть, сам Господь благословив цю жінку трьома дітьми. Тож, віддаючи їм себе, вона натомість отримує найнеобхідніше - життєдайне тепло, увагу і щирість від них, від їхніх половинок, від своїх онуків та правнуків.

Вона оточена турботою і любов'ю рідних, які не залишають свою матусю на самоті. Здається, що навіть вікна її оселі випромінюють особливе світло, яким ця незвичайна людина щедро ділиться зі всіма, хто піклується про неї. А на таке, воістину, треба заслужити!..

Р. Масловська. Фото автора.