Довгожителька не користується благами цивілізації

Нині у Водяному проживає п’ять жінок, яким виповнилося 90 і більше років. Найстарша серед них Любов Варивода. Наприкінці березня вона відзначила свій 95-ий день народження.

Незважаючи на поважний вік, Любов Данилівна не погоджується переходити жити до дочки Зінаїди, садиба якої знаходиться через город від матері. Своя хатина, нехай і тіснувата, для неї краща. Тут є лежанка, на якій бабуся полюбляє вигріватися.

Все своє життя Любов Варивода провела у Водяному. До сьогодні дожила вона єдина з трьох дітей своїх батьків. Каже, що вдалася у свою бабцю Хіврю, якій Бог також послав довгого віку.

З малих років бралася до роботи, а коли виповнилося дванадцять, почала самостійно заробляти на хліб. Трудилася в ланці, з часом перейшла вихователькою в колгоспний дитсадок. Народила й виростила трьох дітей. Двох доньок та сина ставила на ноги сама, бо життя з чоловіком не склалося. Згодом поховала сина.

Нікуди не тікала з рідного села жінка і під час Великої Вітчизняної війни. Пересиділа тривожні часи окупації з малолітньою старшою донькою Катериною у погребі. Коли заводить мову про ті смутні молоді роки, не втримується від порівняння:

— Страшно тоді було, худобу в людей відбирали… Проте дітей не вбивали, не те, що зараз.

Старенька має на увазі події на сході країни. З останніми подіями в державі вона ознайомлена, байдуже що не визнає телевізора. Його попросила в хаті не ставити, бо каже, що від цього блага цивілізації в неї голова болить. Донька Зінаїда розповіла, що так само її мати не визнає користі від мобільного телефона, якого просто боїться. Може, тому бабуся й довговічна, що не опромінює себе всілякими радіохвилями.

Складається враження, що життєві труднощі, якими густо помережана її доля, зробили бабусю Любу лише сильнішою. Понад три десятиліття тому в її оселі виникла пожежа, що знищила вщент стареньку батьківську хату. Згадуючи той страшний випадок, донька Зінаїда лиш хитає головою, дивуючись, як тоді встигли врятуватися онуки. Довелося зводити нове житло.

Ще одне жахіття Любов Варивода пережила декілька років тому. В ту зиму під новий рік до неї вдерся грабіжник, який шукав гроші й замалим не задушив стареньку.

Та попри все пережите Любов Данилівна радіє своїй 95-ій весні. Разом з гостями в день ювілею перехилила келих вина й вийшла на вулицю погрітися під весняним сонцем. Вона й досі думає про працю, проте скаржиться на біль у спині.

На її день народження вітати приходила не лише рідня, а й представники місцевої влади, Водянський сільський голова Наталія Кирченко та секретар сільради Лариса Сірман. Вони побажали найстаршій жительці села здоров’я, спокою і миру, аби вистачило сил подолати й сторічний рубіж.

Ольга Качан, Шполянські вісті