Медик-стрілок Наталя Співак із Таганчі

У Каневі та Канівському районі триває мобілізація. Щодня працівники військкомату розносять повістки до осель військовозобов'язаних чоловіків. Хтось із них, усвідомлюючи свій обов'язок перед Батьківщиною, йде до військкомату, відправляється у військові частини, хтось вишукує можливість, аби ухилитися від мобілізації. Але чимало наших земляків не чекають повісток, а свідомо, за власною волею йдуть на війну. Як правило, це чоловіки молодшого та середнього віку. Утім, як стало відомо "Дніпровій Зірці", нещодавно у військо попросилася жінка, а точніше, дівчина: до Збройних Сил України добровольцем пішла 19-річна таганчанка Наталія Співак. Вона - сирота, живе без батька й матері, які померли. Її підтримують троє старших братів, один з яких, до речі, також служить у зоні проведення АТО.

Отже, фельдшеру з села Таганча Наталії Співак 19 років. Нині вона - єдина жінка-доброволець у Канівському районі. Близько двох тижнів тому Наталія прибула з Канева на полігон у місто Рівне, де проходить обов'язковий курс військового навчання.

- Я була на Майдані з лютого по березень 2014 року, робила перев'язки пораненим. Коли почалася війна, була готова одразу ж з Майдану відправитись на передову, але тоді у військкоматі мені відмовили, - розповідає Наталія. - Минув рік, я спробувала знову, й з другої спроби мене оформили добровольцем. Мріяла вступити до медичного університету, але вирішила зробити це після війни. Тепер я проходжу навчання за спеціальністю медик-стрілок і готуюся до відправки в зону АТО. Навчанням я задоволена. У нас проходять як практичні, так і теоретичні заняття. Підйом о 6-й ранку, потім сніданок, отримання зброї, шикування, після якого ми приступаємо до занять. Заняття тривають до пізнього вечора, наприклад, вчора стрільби закінчились о пів на першу ночі. Нас навчають усьому, що знадобиться на передовій. Насамперед, тактичній медицині, стрільбі із різних видів стрілецької зброї, орієнтуванню, топографії, розвідці тощо. Я вже навчилася копати окопи, стріляти, кидати гранати, пройшла "обкатку танком". Все це надзвичайно цікаво. Коли ми здаємо нормативи, намагаюся пройти випробування першою, аби не бачити чужих помилок. Поки що в мене виходить непогано. Я вже завоювала авторитет не тільки серед солдатів, а й у командирів.

У рідній Таганчі Наталю че-кає брат Олександр, який був її опікуном до повноліття. Сім років тому дівчина втратила маму, а ще раніше, у 2000-у році - батька. Окрім Олександра в дівчини є ще два брати, один з яких, Микита Співак також проходить службу в зоні АТО.

На запитання, як Олександр відпустив її на війну, Наталія відповідає:

- Він знає, що я дуже вперта й сильна, якщо щось задумала, то обов'язково досягну своєї мети. Хоч брат і був проти того, щоб я йшла воювати, не дозволяв, але моє бажання допомагати на передовій нашим солдатам було настільки великим, що він, зрештою, погодився з моїм рішенням.

1 серпня  ц.р. Наталя Співак прийняла присягу на вірність Україні. Тепер дівчина готується до відправки у 128-у окрему гірсько-піхотну бригаду.

- Напередодні на навчаннях випадково вимастила форму в смолу. Випрала, але до ранку форма не висохла. Так і приймала присягу в мокрій формі, - з усмішкою розповідає Наталя.

На навчаннях дівчина знайшла нових друзів і зізналася у розмові з кореспондентом, що навіть встигла закохатися. Її обранець Віталій також з Черкащини, з Чорнобаївського району. Схоже, що почуття між молодими людьми взаємні.

- Годують нас тут добре, але мені не вистачає солодощів і вітамінів, навіть волосся стало ламким, ніякої зачіски з нього не зробиш, - ділиться дівчина. - Втім, вчора на занятті із розвідки ми отримали завдання самостійно знайти собі їжу, й Віталій приніс мені цілий картуз слив і аличі. Було дуже смачно й надзвичайно приємно.

На труднощі солдатського життя й побуту Наталія не нарікає, єдине - важко цілий день ходити в берцях, але дівчатам, яких на полігоні зараз декілька, дозволяють перевзуватися в кросівки.

- Нічого складного у військовій службі я не бачу. Навпаки - мені подобається те, що я роблю. Крім того, сподіваюся, що військова служба допоможе мені стати більш відповідальною й виховати в собі інші корисні якості. Тут доводиться  відмовлятися від своїх старих звичок. Наприклад, раніше я не могла їсти із спільного посуду, гидувала, зараз вже переборола в собі це відчуття. Мені дуже подобається стріляти, сподіваюсь, що в АТО мені доведеться бути більше стрілком, ніж медиком, - говорить дівчина.

ВІД РЕДАКЦІЇ. Хоча Наталя не просить про допомогу, із розмови з нею ми дізналися, що їй потрібні запасний комплект форми, спальний мішок (солдатам доводиться спати в полі в наметах), військовий рюкзак, тактичні рукавички. Якщо ви бажаєте допомогти Наталії, зателефонуйте до нашої редакції за номером 3-24-16.

Підготувала Марія Гламаздіна

Дніпрова Зірка