Село Зорівка, Золотоніський район Черкаської області

Чи багато ви знаєте сіл, у яких є власний герб і прапор? У Зорівки є. Аби створити ці символи громади, очільники села спеціально запросили фахівця-геральдознавця. Тож із 2008 року на будівлі сільради поряд з державним синьо-жовтим стягом майоріє зорівський – з променистою зорею. А приміщення сільської ради прикрашає герб, обрамований гілками акації з розкішними кетягами білих квітів, адже саме акація є символом Зорівки.

Таку назву село дістало від прізвища першого поселенця в цій місцевості – козака Зорі. Місцеві краєзнавці кажуть, що прозвали його так за світлу вдачу і працьовитість (адже вставав рано на зорі). А взагалі Зорівка утворилася з трьох сімей запорізьких козаків – Зорі, Андрейка та Гриня, які за часів царювання Катерини ІІ після ліквідації Запорізької Січі поселилися на вільних землях біля мальовничої річки Кропивки. Тож перша згадка про Зорівку з’явилася в Описі Київського намісництва (1781 рік).

На місці сучасної Зорівки колись були чотири населені пункти – Зорівка, Чугуївка, Сотниківка та Мелесівка. Ці хутори були засновані наприкінці ХVІІ ст. І лише в 1922 році замість чотирьох старостів, які керували в кожному селі, було обрано одного голову сільської ради – Зорівської. А у 1974 році до складу Зорівської сільської ради ввійшло й село Чернещина. Таке об’єднання існує й донині. 

У роки колективізації і розкуркулення радянська влада не щадила й Зорівку. Під час Голодомору (1932 – 1933 рр.) померли від голоду близько 400 зорівчан. У пам‘ять про ці жертви на одному з сільських кладовищ встановлено меморіальний знак.

Зазнали біди зорівчани і під час Другої світової війни. На захист Батьківщини було призвано близько 500 місцевих жителів, 408 із них безпосередньо брали участь у бойових діях, 120 – нагороджені бойовими орденами й медалями, і майже половина фронтовиків загинули. Два роки село потерпало від нацистської окупації. 23 вересня 1943 року – День визволення Зорівки та Чернещини від нацистських загарбників. Щороку цього дня зорівчани згадують героїв Другої світової, вшановують їхню пам’ять.

Центр села Зорівка прикметний незвичайним майданчиком для відпочинку, на якому красується чудовий фонтан і скульптурна композиція. Усе це облаштовано за сприяння СТОВ «Нива». А щоб жителі й гості села мали змогу ознайомитися з історією Зорівки, видано книги «Під щасливою зорею» та «Історія Зорівки у спогадах зорівчан». 

Нині територія села становить 3438 га, тут налічується 675 дворів.

Юлія Вовкодав, Нова Доба

Видатні зорівці

Уродженець села А. С. Ковба був учасником штурму Зимового палацу, членом Золотоніського повітового ревкому в 1919році.

Георгіївським хрестом чи Георгіївською медаллю нагороджені учасники Першої світової війни Андрейко Юхим Матвійович та Шевченко Володимир Корнійович (відзначений двома Георгіївськими хрестами).

Уродженцями села є:

Андрейко Леонтій Матвійович (1907–1995) — кандидат ветеринарних наук;

Андрейко Яків Теофанович (1939) — кандидат військових наук;

Дикий Валерій Іванович (1949) — кандидат військових наук;

Зоря Володимир Григорович (1949) — кандидат технічних наук;

Зоря Сергій Юхимович (1931) — кандидат сільськогосподарських наук.

Нагороджені за працю:

Ковба Борис Михайлович — майстер сільськогосподарського виробництва. Нагороджений орденом Трудового Червоного прапора (1971), ювілейною медаллю «За доблесну працю» (1970);

Курятник Федір Миколайович — комбайнер, відзначений орденом Трудової Слави III ступеня (1978), бронзовою медаллю ВДНГ (1975), переможець соцзмагань (1976, 1977, 1979);

Шелудько Василь Павлович — тракторист, переможець соцзмагань (1976), нагороджений орденом «Знак Пошани»(1965);

Згуря Іван Костович — тракторист, нагороджений орденами Трудового Червоного прапора (1966), «Знак Пошани» (1973, 1977);

Денисенко Василь Петрович (1926–2000) — голова колгоспу, нагороджений орденом Трудового Червоного прапора.