У Катеринополі зникло 100 тис. грн., виділених на хату АТОвцю

Депутати попереднього скликання Катеринопільської селищної ради виділили двом учасникам АТО гроші на придбання житла. Проте, один із них відмовився, а інший – Борис Жоломко, дав згоду,  адже крім нього з дружиною, у хаті живуть дві доньки, син та онучка.

15 січня на сайті http: katerynopil.com.ua з’явився анонімний відкритий лист голові Катеринопільської районної державної адміністрації та голові районної ради у якому селищний голова Іван Гегедош звинувачувався у розкраданні коштів, виділених на придбання житла Борису Жоломку. Мовляв, виділили 140 тисяч гривень, а хату купили лише за 40. Куди поділася решта 100 тисяч?

Хата, куплена АТОвцю. До речі, 44-річний Борис Жоломко прослужив на фронті один рік, один місяць і шість днів. Додому повернувся цілий і майже неушкоджений. Шрам від осколка «градини» на гомілці, пораненням не вважає. В «гарячих точках» під прицілом ворожої артилерії та диверсійно-розвідувальних груп перебував постійно – служив кулеметником, командиром відділення зенітно-ракетного автомобільного взводу. Виносив живих і мертвих із Дебальцівського котла.

18 січня Катеринопільського селищного голови на місці немає. Він у Шполі, але обіцяє зателефонувати секретареві селищної ради, щоб та розповіла деталі і показала доленосне рішення. Секретар Наталія Цехмістренко на нараді в адміністрації.

Поки чекали Наталію Арсентіївну, у коридорах влади зустріли лідера Катеринопільського ВО «Свобода», депутата районної ради Володимира Клеценка.

– Дуже добре, що героям російсько-української війни допомагають органи місцевої влади, – каже Клеценко. – Щоб перевірити інформацію про зловживання Катеринопільською селищною радою на коштах виділених для бійців АТО, я, як депутат районної ради, підготував депутатське звернення до Катеринопільської селищної ради. Просив надати інформацію щодо того скільки коштів у 2015 році було виділено на підтримку учасникам бойових дій, скільки і на що їх було витрачено і, зрештою, якщо були залишки – то на які цілі вони були використані. Відповідь чекаю досі.

За годину з’явилася Наталія Арсентіївна. Жінка сказала, що не має ні ключів від сейфу, щоб показати рішення, ні повноважень давати коментарі до анонімок. Але, як виявилося, саме вона за посадою, закону «Про місцеве самоврядування в Україні» забезпечує оприлюднення рішень. Розмова із Наталією Арсентіївною виявилася недовгою, бо до неї у кабінет наполегливо добивалися три молодики. Кажуть, то були представники компетентних органів, яких, за дивним збігом обставин, цікавили ті ж питання, що і нас.

Зрештою, те, що селищні чиновники роблять секрет із несекретної інформації, наштовхує на погані думки. Але не будемо спішити із висновками, а лише пообіцяємо інформувати читачів про подальший перебіг подій.

Микола Замковенко, Дзвін