Волонтери зі Шполи провели тиждень в зоні АТО

«Складними були останні місяці для нас. Тяжка хвороба дитини, довгі тижні лікування в обласній лікарні. А там, за кілька тисяч кілометрів, на передовій, твоєї допомоги і підтримки чекають мужні земляки, які стали на захист рідної землі. Тому прошу вибачення за довгу перерву у поїздках.

Перша поїздка в цьому році не забудеться ніколи, адже вона стала найдовшою по подоланих кілометрах, і найтривалішою за кількістю днів. Цілий тиждень!», - приводить слова волонтерів Шпола онлайн.

«Висловлюю подяку за наданий автомобіль воєнкому і всім, хто подарував цей автомобіль. Напис «Черкащани воїнам АТО» мали можливість бачити у кожні точці АТО, на всіх передових позиціях і блокпостах. Слова вдячності висловлюю нашим справжнім друзям, героїчним учасникам АТО, двом Тарасам з Скотаревого, Дашку і Невідомому, які відвоювавши рік, продовжують допомагати тим, хто тепер захищає Україну. До речі, зі слів хлопців, їздити в АТО дуже важко. І як ми це робимо вже більше двох років! Головним Gps-навігатором була моя мама, волонтер мама-Галя.

Ця поїздка була особлива. По-перше,вперше була така велика перерва між поїздками. Вона заздалегідь планувалася довготривалою, адже і відстані між земляками і кількість їх замовлень, кількість прогнозованих зустрічей були великі. Але такою довготривалою вона була вперше за нашу волонтерську діяльність. 7 днів. Тиждень в АТО…

Ніхто не знав, коли буде виїзд: спочатку на перешкоді став снігопад, дороги замело, не всі рідні могли звести передачі. А потім виявилось, що автомобіль не мав зимових шин. Довелося їх терміново шукати за допомогою знайомих і через інтернет. І лише о 10 ранку в суботу по шини поїхали аж в м.Білу Церкву (а потім ще не один тиждень збирали позичену суму). Потім «перезували» авто, і лише ввечері погрузили і виїхали.

Маршрут планувався один, але обставини його змінили. Справа в тому, що вранці 19 січня гостинці від родини і подарунки від земляків чекав іменинник на передовій у Марїнці. Тому першою точкою була Марїнка, щоб привітати Кріпака Валерія з Днем Народження. Він отримав передачу від дружини, торт від мами демобілізованого бійця з Сигнаївки Бальохи Т. та дитячі подарунки від вихованців І.Закревської (до речі, кожного разу ці дітки передають свої дарунки бійцям АТО).

Потім ми завітали до працівника лісництва, колеги одного з водіїв Невідомого Тараса(бійця АТО, вже демобілізованого) – Юрія Поліщука. Надзвичайно небезпечною був шлях до його позиції, дорога ,вкрита льодом, немов скло. Але це не зупинило наш екіпаж. Там,у лісі, в складних умовах, доречні були і продукти, і теплий одяг.

Потім ми завітали до прикордонників, серед яких – наш земляк Володимир Шевченко. Як магнітом притягнув земляків з Черкащини напис «Черкащани – бійцям АТО». Хлопці так і сказали, що найголовніше, що їм привезли – це дух рідного черкаського краю. Навіть на блокпостах по дорозі на Маріуполь до нас виходили земляки – черкащани, з різних районів області, ми їм колядували і пригощали запашними шполянськими калачами, дарували диски від «Народної філармонії» та символічні патріотичні ялинкові прикраси, виготовлені в Сигнаївці.

Теплий одяг, маскувальну сітку, передачі від рідних, буржуйку, матраси, «добреники» вже пізно ввечері ми передали Поштару О., Білоусу І., Мотузці. Заночували в земляків, які хоч і були на бойовому завданні, але організували нам гостинний прийом. Ми залишили їм гостинців і вранці вирушили далі. В Володарському під проливним дощем ми зустрілися з Товстоногом В. і передали передачу йому та його побратиму Нікітюку А.

Теплою і зворушливою була зустріч з Сопільняком О. Ми неодноразово передавали йому передачі, але завжди наша зустріч не відбувалася з вагомих причин. Тож цього разу трішки затримались у нього, ніби віддаючи заборговані миті спілкування. Цей високий стрункий хлопчина пригостив нас чаєм, розповів про службу, показав свого «бойового коня». Було помітно, що ця зустріч була для нього справжньою психологічною підтримкою, дуже потрібною там. Потім ми побували у Маріуполі у Левченка Ю. Цей хлопчина хоч і з Смілянського району, але став для нас рідним. Вже більше року ми доставляємо йому передачі від рідних з Носачева.

Попереду була Старогнатівка. Назва цього села постійно звучить у військових щоденниках. Тут, на самій передовій, служать наші відважні земляки Михальчук Я. та Білоус І.,а на іншому краю села Товстоног О. Дуже радів Саша передачі від матусян. Жителі його вулиці зібрали гарну передачу для бійця, що немає батьків. Ми ж практично переодягнули бійця в теплий одяг, передали матрас, маскувальну сітку та «добреники».

Потім була зустріч ще з одним матусівським бійцем Бондаренком О., якого ми ніяк не могли зустріти в АТО, а лише передавали передачі. Цього разу зустріч відбулася.

Цілу ніч ми були в дорозі, долаючи відстань з сектора М в сектор С. І вранці 12 січня ми зустрілися з Зелененьким Ю. А потім була поїздка до Дзержинська і зустріч з героїчним юнаком, сином Майоренка Станіслава, що загинув в Сватово. Хлопчина щойно повернувся з рідного села Антонівка, поховавши матір. Ми висловили своє співчуття і підтримку. Радо зустрів нас Костянтин, що захищає нас аж на самій гарячій точці передової, під Горлівкою.

По дорозі на Костянтинівку ми завітали до Іщенка М. А ще на одному з важливих і серйозних блокпостів, ми зустріли аж 3 наших земляків -працівників міліції. Це був приємний сюрприз і для нас, і для них. Ми передали їм гостинці від шполян. Не побачили лише Кутового В., який був на завданні. Радісною була зустріч і з Постівим І., який раніше проходив службу на межі з Кримом.

В Артемівську ми відвідали Каплія В., який лікується в місцевій лікарні. Передали передачу його побратиму-нашому земляку Ковбасі В. І вирушили далі на схід. По дорозі на Лисичанськ завітали до Однокоза О., якому передали гостинці від рідних та «добреники» від земляків. Пізно ввечері ми зупинилися на ночівлю у військових, де нас радо зустріли Кухарський А. і Савранський І., які наступного дня допомогли доставити передачі Шумило Д, Шемету М, Задніпряному Т, братам Борисенкам.

А ми вирушили до самого кордону з Росією, де на нас чекали Клименко М. та Калініченко В. Теплий одяг,продукти харчування, «добреники» отримали хлопці від земляків.

Потім ми повернулися в Щастя, провідали Тонконога Ю, доставили йому передачу від рідних та гостинці з Шполянщини. Наступним пунктом був Старий Айдар. В цьому чудовому населеному пункті ми зустрілися з 4 земляками і двом передали передачі. По дорозі на Трьохізбенку ми відвідали Гончара О. На жаль через непередбачувані обставини, в Трьохізбенці ми не змогли зустрітися з двома своїми земляками. І таке буває. Ти пізньої пори у такому місці, а на зв’язок не можуть вийти.

Повернувшись до Нового Айдару, вирушили в одне з глибинних сіл, де нас чекав Павловський А.

Наступного ранку ми зустрілися Таракуном І. А потім направились до Попасної. Та не все так робиться, як планується. У Лисичанську довелося затриматися ремонтувати авто.

В Попасній на блокпосту нас радо зустріли Носач І, Бугайчук В., яким ми вигрузили продуктів.

В центрі міста нас чекав Буджуг Коля, якому ми привезли те, що він просив – смаколики і ключі для ремонту техніки, які допомогли придбати подружжя Атаманенків, наші постійні помічники.

А потім наш маршрут продовжився до Камишувахи, де на передачі з рідної Шполянщини чекав Єфімчук В. А от з Маньківським О.,№2 з Лебедина, зустрітися цього разу нам не вдалося. Він був на бойовій позиції, тому все що ми йому привезли, ми залишили в його побратимів.

Можна було вже їхати додому з почуттям виконаного завдання. Та телефонний дзвінок різко змінив наш маршрут і час повернення додому.

Треба було терміново повертатися і забрати в секторі М нашого земляка. Погода знову змінювалася. Почалася справжня завірюха. Та ми успішно здолали шлях до Волновахи, де забрали додому у відпустку голову с. Кримки.

Тиждень в АТО, складні погодні умови, велика кількість бойових точок, де нас чекали земляки. Тисячі кілометрів, втома…і наші рідні домівки. Радіти б, що ти вдома, але сльози і розпач, що, на жаль, нашим землякам ще не скоро повернутись до своїх домівок. Клята війна…

Висловлюємо слова вдячності тим, без кого ми б не здійснили цю поїздку:

1. Група компаній ЛНЗ, Д.В.Кравченко – 7 тис.грн.
   2. Колектив агрофірма «Вись»- всього 980грн: В.І.Вареник –300грн; по 100грн-Чорнозуб О.М., Чорнозуб А.О.; по 50грн-Шеверя В.В., Сінельник В., Лісовий Д.; по 40 грн-Винарчик Л., Гриценко О., Денисенко А.; по 10грн- Деревянко С., Погореха М., Бондар Н., Козакова С., Ільницька І., Муковоз Г., Заярний П., Юхименко О., Ільницький М., Мельниченко Л., Черох О., Руденко Г., Юхименко П., Ковіка В., Алієв С., Алієва Н., Бровченко М., Тихолоз П., Юхименко З., Ільницька М., Гнидик О.І.
   3. Хлібзавод, Матіка І.І. – 90 запашних хлібин і булок.
   4. подружжя Атаманенків – 1 тис.грн.
   5. М.В.Доценко – 3 ящики печива
   6. НіК – 2 500грн(на теплі шкарпетки, рукавиці)
   7. П.П.Мальчик- безкоштовна заміна коліс
   8. Мальчик С.П.- 500грн
   9. Громада с.Липянка- 500грн, продукти
   10. Громада с. Веселий Кут- продукти
   11. Громада с. Нечаєве-продукти
   12. Громада с. Матусів- продукти
   13. подружжя Логів- кава, продукти
   14. Іра Шевченко– олівє для передової
   15. Костров М.- 500грн
   16. Струк Т.М.- вода
   17. Клюковський М., учень 7 класу школи №2- печиво своїми руками
   18. Збір коштів на зимову гуму для авто «Черкащани воїнам АТО» через соцмережі: Коваль Н.-50грн, Зюганова Ж.-60грн., подружжя Степових-200грн, Тимошенко А.-50грн, Мельник С.-100грн, Меркотан В.-100грн, Лога Н.-240грн, Проценко В.-120грн, Мельник Н.-250грн, Турган Л.-50грн, просили не називати- 100+200+250+55=605грн
   19. жителька Шполи Ховряк Л.– матраси і ковдри для АТО
   20. Громада с.Матусів - різдвяні подарунки своїм односельцям

Крім поїздки, було теж не мало подій, вартих уваги.

20 січня минув рік як впав бетон в ДАПі, як загинули останні захисники-кіборги. Наш земляк, героїчний Саша Кондратюк серед них. Лікар, хірург від Бога, який врятував сотні своїх побратимів, здійснюючи надскладні операції під пулі і вибухи мін. До Шполи приїжджала його дружина з донечкою. А в суботу їм терміново довелось їхати до Києва за нагородою. Автомобіль для поїздки надав голова РДА Потапенко В.М., а пальним допомогли по 20 л – Плахотнюк С.М. і Кукурудза І.М. з Носуличем А. А в неділю, з допомогою добрих людей, ми здійснили день сюрпризів для донечки Саші. Омріяні санчата від Доценка М.В., іграшки і солодощі від мера міста Кравченка С.В. і голови РДА Потапенка В.М., продуктовий набір(ковбаса, мед,тощо) від Ляшенка Ю.В., і тепле зимове пальто та мяка іграшка від Кукурудзи І. і Носулича А. Чи можна словами передати її радість? Тож спасибі всім Вам!!! Також висловлюю слова вдячності Домчуку А., який допоміг зустріти Мирославу і Ангелінку з поїзда на ст.Шевченка і В., який допоміг посадити їх з великою кількістю подарунків на потяг.

Також висловлюю слова вдячності ЛНЗ і особисто Д.В.Кравченку за надану допомогу учаснику АТО Морозу з Журавки. Вже за кілька днів після мого прохання рідні отримали машину дров.

Окремим рядком висловлюю подяку прихожанам церкви Святої Трійці та о.Вадиму за придбання бушлата і зимових берц учаснику АТО з Топильної Богданову, які вони вислали йому безпосередньо в зону АТО. Ці прекрасні люди постійно допомагають нам збирати допомогу для захисників.

Ми продовжуємо допомагати нашим захисникам і готуємось до наступної поїздки. Долучайтесь і Ви!»
З повагою,
волонтер Лілія Усик. 0982257512(м.Шпола), координатор Галина Лоцман 0962960047 (волонтерський центр в Сигнаївському СБК)