М’ясні магазинчики у Черкасах ростуть як гриби

М’ясних «чопиків» (так по-народному називають «шопи») у Черкасах уже — як маку. М’ясні крамниці, лавки, хатки, щонайм’ясніші магазинчики, фірмові від птахофабрик і м’ясокомбінатів… А ще кіоски напівфабрикатів — пельмень, млинців, хінкалі, бандериків із усілякими курячо-свинячими фаршами. Невже так росте попит на м’ясо і наша купівельна спроможність?

Чи виробники таким чином всього лиш намагаються «розтикати» м’ясо, сказати б, прямо під носа споживачам — у спальних мікрорайонах, поближче безпосередньо до кухонь і каструль? Бо на ковбаси та інші готові делікатеси попит вже не той, пише Черкаський край.

Черкащина виробляє м’яса утричі більше, ніж за медичними нормами споживання:
— Норма 86 кілограмів м’яса на людину на рік. А в усіх категоріях господарств області виробляють по 250 кілограмів м’яса в забійній вазі на одного жителя (по Україні цей показник — 52,5 кілограма), — інформує Анатолій Чернецький, заступник начальника відділу управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. — Область забезпечує 13,2 відсотка всього виробництва м’яса в Україні, й ми на першому місці.

Так, за даними асоціації «Український клуб аграрного бізнесу» (об’єднує передові агрокомпанії держави), лише в січні ц.р. в Україну було імпортовано 9 тисяч тонн м’яса, що на 64 відсотки перевищує показники січня 2015 року. Це переважно птиця та її субпродукти. Свинину в січні імпортували з Польщі, Німеччини й Нідерландів. Експерти асоціації вважають, що ввозити м’ясо в Україну з ЄС вигідно і що обсяги його поставок до нас збільшаться. (Ще б пак: проти податкового тягаря, який ляже на собівартість продукції, наші аграрники протестували, та нічого не випротестували.)

То чим же торгують численні м’ясні точки Черкас? Звідки продукція? Часом не з держзапасів заморських держав?

— Я цікавився в обласних службах — ветеринарній та регіонального розвитку, вони не мають відповідної інформації. А наше управління відповідає за виробництво, — констатує Ігор Колодка, начальник управління агропромислового розвитку облдержадміністрації. І радить: — Це ж кіоски в місті, поцікавтесь у міськвиконкомі.

У секторі торгівлі Черкаського міськвиконкому пояснюють, що вони лише дають погодження на режим роботи торговельників, а втручатись у господарську діяльність і перевіряти повноважень не мають.

Може, санстанція в курсі?

— Перевіряти продукти харчування на безпечність для здоров’я, в тому числі м’ясо, як у магазинах, так і на базарах, — такі функції з вересня 2015 року з санепідслужби зняті, — повідомляє в.о. начальника Черкаського міськуправління головного управління Держсанепідслужби у Черкаській області Ольга Савенко. — Під нашим контролем лише харчування дітей у дитсадках, школах, лікарнях, санаторіях. Власне, вже багато років торговельні підприємства виведені з-під нагляду нашого відомства: до цього був мораторій на перевірки, перед ним — заборона перевіряти малий бізнес на спрощеній системі оподаткування (а навіть  супермаркети, як правило, належать до цієї категорії).

— Звідки свинина? — обходжу м’ясні крамнички в мікрорайоні «Митниця». Тут точок продажу свіжого м’яса, не враховуючи супермаркетів, вже по при-п’ять штук у полі зору. «З Чорнобая», «з Рацевого та з Мар’янівки», «з Харкова», «з Яготина» — відповіді конкретні.

— У нас три різні постачальники: з Київщини, Жашківського та Шполянського районів, — розповідає детальніше продавщиця Олена в одному з магазинчиків. — Усе від виробника. Замороженим чи розмороженим не торгуємо, бо по таке людина другий раз не прийде. У мене знайома  розповідала, що на похорон, щоб трохи дешевше, купила в одному з супермаркетів курячих окостів глибокої заморозки. Дві доби воно в неї розмерзалось і піввідра води з них злила… У нас усе тільки свіже й охолоджене. Привозять товар щодня. Кожен постачальник надає нам щотижня ось таку декларацію виробника на продукцію. Спочатку туші доставляють для нарізки на склад, там працює ветеринарний лікар, м’ясо досліджують лабораторно, — завершує розмову продавщиця, бо вже чекає кілька покупців, яких приваблює дещо менша, ніж на базарі, ціна і зручне розташування: тепер по м’ясо, як і по хліб, можна в капцях з дому вискочити.

Шкода, що тільки в одному магазині вдалося натрапити на довідку для споживачів, звідки продукція. У інших все — без роду-племені, ще й продавщиці скупі на роз’яснення: мовляв, або купуйте, або нащо вам ті документи?