Про непростого фермера з Рижанівки
- 5-04-2016, 09:18
- Черкаси та область / Суспільство
- опублікував Тетяна Стеценко
- 0
- 2018
Село Рижанівка мало чим відрізняється від інших сіл Звенигородщини. Хіба що розташоване на чималій відстані від райцентру. Та ще своєю історією. Ґрунти переважно чорноземні, хоч місцями — глинисті, рудого (рижого) кольору. Від забарвлення ґрунту нібито й походить назва села.
Коли чумаки проїжджали через село, вони зупинялися на Рижанівському базарі, який славився у самому Києві. Подорожуючи далі вони розповідали про цей мальовничий край у інших містах і селах. Коли їх запитували, як зветься те село, вони відповідали: «Рижа нивка». Так і назвали його Рижанівкою.
У 60-х роках XIX століття Рижанівка була містечком. Тут проживало 1846 православних селян, 21 римський католик і 1611 євреїв. У 1900 року село входило у Чижівську волость. Тоді у селі мешкали 4814 осіб. Але люди жили тут ще з часів бронзового віку. Свідком тих часів є знаменитий Рижанівський курган, в якому знайдено скіфські поховання.
Саме при в’їзді в село з правого боку одразу кидаються в око досить примітні споруди – виробнича база фермера Фільченкова Юрія Євгеновича. Сам він не місцевий, городянин. Але маючи у місті досить налагоджений і прибутковий бізнес, душею завжди тягнувся до землі. І от, отримавши кілька років тому невеликий клаптик землі та територію з будівлями ферм колишнього місцевого колгоспу, розпочав господарювати.
Не все давалося просто і одразу. Та пройшовши свого часу гартування «лихими дев’яностими» він розумів, як вірно та повноцінно використовувати ті ресурси, які у нього є та мати чіткі плани розвитку. Отож вже зараз дивиться у майбутнє з перспективою і ніколи не здається. А велике бажання і наполегливість принесли результати. Сьогодні господарство – це двісті гектарів землі, тваринницька ферма, де вирощують свиней, вівець, велику рогату худобі. Є олійня, млин, новозбудований зерновий ангар, закладено фруктовий сад, полуничне поле. А ще чимало техніки, яка здатна обробити, доглянути і значно більші площі. Тут потужні трактори, причіпне обладнання та автотранспорт. Та й сама територія господарства має чепурний вигляд без бур’янових заростей і так званого «виробничого безладу».
На перший погляд здавалось би що ж у цьому особливого, фермер, як фермер, скільки їх по всій Україні. А відрізняється Юрій Фільченков з поміж інших своїм відношенням до людей, до селян і сільських проблем. Маючи хліборобське коріння він як ніхто інший розуміє їхні потреби. Стосунки, що вибудував з людьми та всіма структурами на селі по-справжньому дружні доброзичливі. Допомагає сільчанам, без винятку, в будь-яких питаннях. І жителі Рижанівки відчувають себе з таким господарем спокійно і впевнено. А півроку тому обрали Юрія Фільченкова ще й депутатом Звенигородської районної ради представляти інтереси громади в районі.
Що не попросиш, ніколи не відмовить, допоможе – говорить про нього сільський голова Олександр Гоменюк. Немає претензій до нього з боку власників земельних паїв, яким цього року справно сплачував орендну плату навіть вищу ніж навколишні крупні, якірні орендарі, котрі утримують тут вельми солідний шматок земельних угідь. Не забуває і про місцевих школярів. Екологічно чисті яблука з його саду завжди на столі в дітлахів. А ще опікується місцевою громадською водоймою. Облаштував там зону відпочинку, розчистив, підтримує належний порядок.
У далекому 1944 біля села точилися запеклі бої Корсунь-Шевченківської битви. Рясніє місцева земля братськими могилами полеглих героїв. Над однією з таких, що потребувала догляду, взяв нещодавно шефство. Вже цього року планує провести її капітальний ремонт. Допомагає Збройним Силам, солдатам-землякам на фронті. Особисто сам за кермом не один раз возив на передову продукти харчування та інші необхідні речі бійцям.
А ще має чимало планів, котрими і поділився з головою районної ради, котрий будучи з робочою поїздкою в окремих селах, завітав до господарства депутата райради. Підсумовуючи побачене та ділячись враженнями Володимир Кучер зазначив: «Побільше б нам таких господарів на землі. Юрій Євгенович приклад того як слід боротися не на мітингах «за народ», а своєю невтомною працею допомагає цьому народу мати роботу і впевненість у завтрашньому дні.»