Чужий серед своїх

323 судді Республіки Крим отримали від Генеральної прокуратури підозру у зраді присяги. А той, хто надихав працювати на окупанта, почав в Україні нову кар'єру.

Валерій Чорнобук, голова Апеляційного суду АР Крим, виступ 2014 р.:

- Был проведен референдум, на котором, абсолютным большинством голосов жители Крыма изъявили желание объединиться с Российской Федерацией.

Цей свій виступ у Кримському апеляційному суді його тодішній голова Валерій Чорнобук згадувати не любить. Натомість під стінами Дніпропетровського апеляційного суду, де працював останнім часом, нагадує — він у Криму вже два роки, як персона нон-грата.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим, суддя Дніпропетровського Апеляційного суду:

- Мотивация была «не признал результатов референдума, поддал сомнению легитимность крымской власти».

Щоб спокутувати кримські заклики, каже, вже у травні 2014-го пішов добровольцем в армію.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим:

- И 16 мая я пришел с вещами в Жовтневый Военкомат. Взял ЗИЛ 131, автомобиль купил, и на нем уже поехал служить.

Тепер Валерій Чорнобук любить уточнювати: він не був в АТО, він там служив.

Спогади Валерія Чорнобука із його сторінки у соцмережі:

«Через «гуманитарку» мне ребята-судьи передали ящик красного сухого вина. Я решил угостить сослуживцев по кружечке этого волшебного продукта. С позволения я закурил сигару. После «первой» все стали путать кружки – кто из какой пил. Первым свою кружку подписал заместитель командира батальона... Я тоже подписал «Н3Б» - начальник третьей бани. Да, у меня была именно такая должность. Я служил начальником третьей бани, хотя третьей бани не существовало, как первой и второй. Фактически, я был водителем…»

Олег Семенко, колишній командир взводу зв'язку 39 батальйону територіальної оборони:

- Да, единственно, конечно, он приехал на своей машине, ах-ха-ха, в общетранспортной колонне. - В какой машине? - Ну что-то большое было такое. - Большое? - Очень большое, да. (смеется). Большой джип какой-то. Я в них слабо разбираюсь.

Олег Семенко — колишній начальник взводу зв'язку і теж доброволець. У цивільному житті — власник і директор будівельної компанії.

Олег Семенко, колишній командир взводу зв'язку 39 батальйону територіальної оборони:

- Он основную массу времени был с батальоном. То есть спал в тех же палатках, вот, блиндажей тогда мы еще не копали, на той же траве. Ел то же, что и мы.

Чим ще відзначився начальник третьої бані, Олег Семенко згадати не може. Натомість у самого Чорнобука — безліч спогадів.

Спогади Валерія Чорнобука із його сторінки у соцмережі:

«Вечерами офицеры собирались на такую себе импровизированную организованную мною политинформацию... В комнату зашел замполит. - Простите, что оторвал вас от беседы, товарищ полковник, – обратился он к комбату, - у нас трое солдат из стрелковой роты, отказываются ехать на службу. Говорят, что без бронежилетов никуда не поедут. Немая сцена. Все смотрят на замполита, а он на нас. - Нужно выявить зачинщика и как-то избавиться от него, – предложил я, – и сделать это срочно. Предлагаю вызвать военную службу правопорядка, пока будут ехать, организатора задокументировать и арестовать.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим:

- Я же на самом деле, по специальному званию генерал-лейтенант. Ну неужели командир батальона не видел, кто я. Я кандидат наук, я известный человек.

У розповіді про випадок із бронежилетами начальник бані Чорнобук пише, що переконав бійців виконати наказ. Цікаво, скільки суддів окупованого Криму теж пішли за авторитетом генерал-лейтенанта від юстиції?

Валерій Чорнобук, голова Апеляційного суду АР Крим (березень 2014 р.):

- Ни один судья, который решил остаться работать в Апелляционном суде, в местных судах республики Крым, не нарушают присягу судьи Украины.

Командир розвідки 39 батальйону Роман Богатир теж пам'ятає, як у підрозділі з'явився генерал на сержантській посаді.

Роман Богатир, командир розвідки 39 батальйону:

- Человек был достаточно короткий период, с момента формирования формирования. Он пришел в батальон до моего ухода на боевые.

Бойових завдань було багато. А потім — найстрашніший епізод в житті батальйону: оточення, прорив, пошуки своїх, і штаб, який раптом опинився впритул до ворога.

Роман Богатир, командир розвідки 39 батальйону:

- Когда российская колонна техники прошла, ну на расстоянии вытянутой руки, сразу не заметили они расположения штаба, а поднялись на высоту, обернулись на 180 и увидели. И штаб с комбатом, с начальником штаба, они пешочком, пёхом выходили, посадками выходили. Как все окруженцы выходили.

А от у колишнього голови Апеляційного суду про службу у 39-му інші яскраві спогади.

Спогади Валерія Чорнобука із його сторінки у соцмережі:

«Приносили солдатский ужин. За столом завязывалась беседа. Через несколько дней я понял, что с таким образом жизни я домой вернусь пузатым мужиком. Пришлось ограничивать себя в ужине. Вечер заканчивался для меня 150 граммами красного сухого вина и сигарой».

Олег Семенко, колишній командир зв'язку 39 батальйону:

- Вот где-то в конце мая он пришел и выходили ли мы вместе из-под Иловайска — вряд ли. Не помню. Но где-то, до последнего момента, там, плюс-минус несколько дней до нашего выхода, он еще был на базовом лагере.

Але насправді Чорнобук звільнився за місяць до Іловайська. Рівно через 45 діб у зоні АТО, отримавши відповідний статус.

Спогади Валерія Чорнобука із його сторінки у соцмережі:

«Сейчас служба для меня окончена. Полтора месяца участия в АТО и описанного образа жизни дали результат. По приходу домой минус 6 кг. И отличная форма».

- А вот можно было, скажите, вот еще в стадии, когда он был батальоном территориальной обороны, ну, скажем так, передумать служить и уйти?

Олег Семенко, колишній командир зв'язку:

- Нет. Это Вооруженные силы Украины. Вход рубль, выход — два. Вы же понимаете. То есть можно было, может, на начальном этапе не входить.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим:

- Демобилизовали меня на основании Указа президента о переводе меня с судьи Автономной республики Крым в Апелляционный суд Днепропетровской области.

Сергій Абдулкін, колишній боєць 39 батальону територіальної оборони:

- Тогда сплошь и рядом. Это как это... Как называется — атошный туризм. Да. Те же самые военкомы, которые приезжали, месяц там или два водки попили где-то в штабе там и получили УБД.

Блокпост Сергія під Іловайськом потрапив в оточення, він провів 45 днів у полоні. Потім, на відміну від Чорнобука, довелося дослужувати. А командир розвідки батальйону із групою розвідників нарвався на пастку.

Роман Богатир, командир розвідки 39 батальйону:

- В декабре 2014 года, 10 декабря, так случилось, попал в засаду. Ребята, которые были со мной, к сожалению, погибли, а я получил ранение. Чудом остался живой.

Розбита кістка плеча не зрослася і бойового побратима судді Чорнобука виписали із госпіталя інвалідом із непрацюючою рукою.

Роман Богатир, командир розвідки 39 батальйону:

- Опять же, благодаря волонтерам были собраны денежные средства на операцию, потому что, к сожалению, это не бесплатно. В сентябре 15 года была сделана операция, вот, и сейчас продолжаю лечиться.

А поки волонтери шукали гроші на дорогу операцію, суддівський побратим із 39 батальйону стрибав із парашутом у Еквадорі — робота судді такі розваги дозволяє.

Спогади Валерія Чорнобука із його сторінки у соцмережі (березень 2015 року):

«Воздушный праздник проведенный с нашим участием презентовал как минимум три торжественных события. День армии Эквадора – 186 лет, ежегодный карнавал в Салиносе и открытие нового аэропорта».

За інформацією з реєстру прав на нерухоме майно, у селі Оріхове, Дніпропетровської області, пан Чорнобук орендує сім з половиною гектарів землі і є власником будівлі за адресою вул. Степова 15. За співпадінням за цією ж адресою знаходиться місцевий аеродром. Майновий комплекс на аеродромі за майже за 800 тисяч — теж родини Чорнобука. Авіація — хобі на все життя.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим:

- У меня документы летчика. Официальные. Допущенный везде. Спортсмена парашютиста. У меня вся семья летает, прыгает с парашютом. Это знают абсолютно все, и политики, и чиновники. Я это не скрываю и даже пропагандирую.

У березні 2016-го розвідник Роман отримав радісну новину — після комерційного лікування кістки таки почали зростатися, а значить є надія працювати і на життя заробляти. А його побратим на сорок п’ять діб в АТО, раптово вирішив звільнитися із суду перед тим, як Верховна Рада оголосила про звільнення 193 кримських суддів через порушення присягу суддів. Але Валерія Чорнобука покарання не торкнулося.

- Тобто взагалі не має жодних причин вважати, що він робив щось неправильне?

Ігор Бенедисюк, Голова Вищої ради юстиції України:

- Ну, оскільки є провадження відповідні і кримінальні провадження, і скарги в вищі кваліфікаційні комісії, то сумніви певні є. Я кажу про те, що немає результатів таких от.

За законом Валерія Чорнобука мали звільнити максимум протягом місяця. Але вже два місяці минуло, а рішення за його заявою про звільнення чомусь не прийняте. Офіційно Валерій Чорнобук і досі вважається суддею Дніпропетровського апеляційного суду. А неофіційно він вже понад два місяці працює у Дніпропетровській міській раді. Питання працевлаштування для колишнього голови кримського суду викликало чималий резонанс у Дніпропетровськ.

Валерій Чорнобук, екс-голова Апеляційного суду АР Крим, суддя Дніпропетровського Апеляційного суду:

- Я планирую трудоустройство в него на должность юриста, но пока не дождусь увольнения я этим заниматься не могу. Периодически я там действительно появляюсь. Меня, понятное дело, знают, как юриста, обращаются с какими-то вопросами. Я консультирую с удовольствием. И в вопросах безопасности, и в вопросах юриспруденции.

Те, що справа консультаціями не обмежується, відчули журналісти. Їх уперше за багато років спробували не допустити на сесію міської ради.

У прес-службі неофіційно повідомили, що ініціатором обмеження прав журналістів став новий радник із питань безпеки. Це була перша публічна поява Валерія Чорнобука.

Коли журналісти пройти не можуть, Валерій Чорнобук спокійно ходить серед охорони. І ніяких питань в неї до нього нема. Спробуємо офіційно дізнатися наскільки Валерій Чорнобук працює у Дніпропетровській місьркаді. Чи може він сюди приходить задля власного задоволення.

Юлія Вітвіцька, начальниця прес-служби Дніпропетровської облради:

- Чернобук официально на больничном. Будет на работе ориентировочно во вторник.

- То есть, он во вторник готов давать интервью?

- Если выйдет с больничного, то да.

На новій посаді колишній голова Апеляційного суду буде відповідати за роботу із силовиками і відповідатиме за юридичну складову міськради. Це якщо його врешті звільнять за власним бажанням. А поки він видав книжку “Свій-Чужой” про те, як 45 діб спокутував гріхи сепаратизму в АТО.

“Если тебе страшно, уходи сейчас. Потом это будет предательством». З книжки Валерія Чорнобука “Свій-Чужой”.

Олександр Курбатов, Слідство.Інфо, спеціально для сайту Черкаські новини.