В селі Кочубіївка на Уманщині відкрили нову меморіальну дошку воїну-афганцю
- 26-05-2016, 20:32
- Черкаси та область / Війна РФ проти України
- опублікував Віктор Мельник
- 0
- 1069
25 травня 2016 року голова Уманської районної ради Оксана Супрунець відвідала село Кочубіївка, де взяла участь в урочистому мітингу з нагоди відкриття нової меморіальної дошки загиблому учаснику бойових дій в Афганістані Цвітосі Івану Петровичу.
Вшанувати пам'ять нашого земляка прийшли Кочубіївський сільський голова Галина Долгова, начальник відділу освіти райдержадміністрації, депутат районної ради Борис Бондар, голова міськрайонної спілки ветеранів Афганістану Олег Зайченко, керівник ФГ «Агрофірма «Базис», депутат районної ради Володимир Осадчий, ветерани Афганістану, рідні та друзі Івана Цвітохи, учнівська молодь, інформують Черкаські новини.
Звертаючись до присутніх, Оксана Супрунець відзначила, що пам’ять про героїв житиме вічно. А такі герої, як Іван Цвітоха, є прикладом для наслідування сучасним поколінням.
В ході заходу голова міськрайонної спілки ветеранів Афганістану Олег Зайченко вручив директору Кочубіївської школи Аллі Кисіль книги про воїнів-інтернаціоналістів усіх часів, які є вихідцями з Уманщини.
На знак шани й поваги до присутнім на заході воїнів-афганців учнівська молодь вручила їм квіти.
Довідка:
Цвітоха Іван Петрович народився 9 липня 1942 року. Закінчив Кочубіївську десятирічну школу. Військову службу проходив у Забайкаллі. Обслуговував там бойові літаки. Понадстрокову службу проходив в Уманській льотній частині авіаційним техніком. Був направлений до Харківського військово-авіаційного технічного училища. Там одержав кваліфікацію техніка з експлуатації та ремонту літальних апаратів і звання молодшого лейтенанта. Взимку 1974 року Івана Петровича направляють у Центральну групу військ, дислоковану в Чехословаччині. Тут йому присвоюють звання старшого лейтенанта і нагороджують медаллю за десятирічну бездоганну службу в Збройних Силах. Далі – переведення до Туркестанського воєнного округу, у льотну частину, що дислокувалася біля узбецького міста Кариш. Сталося це у жовтні 1979 року, за півтора місяця до введення радянських міст в Афганістан. На початку 1980 року їхню частину командирують на три місяці в Афганістан. Це був перший, так би мовити, виліт на війну, яка поступово набирала обертів. Другий виліт був набагато довшим – на рік і два місяці. Він відбувся у квітні 1984 року. Саме з другого вильоту капітану Цвітосі Івану Петровичу не пощастило повернутися живим.
