Алкоголь у Черкасах: ліцензій на продаж аномально мало, дешевої випивки - багато

У Черкасах видано більші ніж в 1,5 рази менше ліцензій на продаж алкоголь, ніж в середньому по Україні. Через брак клієнтів місцеві кафе відмовляються від ліцензій, натомість процвітає продаж алкоголю з рук.

«Тексти» продовжують досліджувати міста, де кількість виданих алкогольних ліцензій є одною з найнижчих в Україні, інформують Новини Черкас.

“Може скластися враження, що тут живуть одні тверезники. Це ж підтвердить і зіставлення кількості виданих ліцензій на кількість мешканців. У Черкасах це 18,7 ліцензій на 10 тисяч людей, а в середньому по Україні — 28,2. Але враження про тотальну непитущість — хибне”, — йдеться у репортажі.

Журналістку “Текстів” Любов Величко здивувало, що у Черкасах далеко не всюди продають пиво та більш міцні алкогольні напої, у кафе рідко можна зустріти веселі компанії, тут майже немає спеціальних магазинів, в яких торгують виключно алкоголем, і взагалі мало точок, де можна купити випити.

«Ми звикли так жити»

Хоча випивку в Черкасах продають мало, її тут багато виготовляють. В області працюють кілька потужних лікеро-горілчаних заводів, де виготовляють алкоголь із різним градусом — від пива та слабоалкогольних виробів до горілки та коньяку.

Неліцензійний алкоголь крадуть або виносять як бракований продукт і продають значно дешевше з рук. Наприклад, якщо 0,5 л коньяку з акцизною маркою можна купити за 90—120 гривень, ця ж сама пляшка без етикетки із заводу коштує 27 грн. Горілку продають ще дешевше: замість 60—70 грн за півлітра — по 25 гривень.

Наприклад, завод «Хлібний дар» виготовляє 150 мільйонів пляшок горілки на рік. Який відсоток власники «заклали» як неминучі втрати від крадіжок, вони не кажуть. Але, наприклад, в агросекторі 30% вкраденої продукції вважається нормою. Звичайно, із заводу поцупити складніше, але, як бачимо, достатньо, щоб напоїти ціле місто.

У схемі задіяні працівники конвеєра та охорона. Вони працюють разом. Охорона вимикає камери у потрібний момент, а робочі швиденько зливають спиртне у банки — і на вихід, — каже місцевий поліцейський Сергій А.

Також алкоголь із заводів виносять під виглядом бракованої продукції — «на утилізацію». А насправді якісний товар потрапляє у мережу «знайомий дістав» або в бари та магазини, які торгують з-під прилавка. Про контроль якості тут не йдеться, тому під виглядом якісного вкраденого товару цілком можуть продати фальсифікат.

Ця схема — стара, як світ, і працює вже багато років. В ідеалі, порушників мали б судити за ч. 3 ст. 204 ККУ (незаконне виготовлення, зберігання, збут або транспортування з метою збуту підакцизних товарів). Затримання нелегальних партій, про які пишуть місцеві правоохоронці, — це лише імітація роботи. Адже крадену горілку із задоволенням п’ють і самі співробітники СБУ та Нацполіції.

— Дзвонить мені знайомий і питає: «Саня, горілка треба? Можу дістати». Я кажу, скільки мені треба, і все — вважай горілка у мене в серванті, — розповідає про звичний спосіб купити алкоголь співробітник місцевого управління СБУ, який через страх звільнення просить не називати його імені.

Чоловік каже, що ще жодного разу в нього та його колег не було харчових отруєнь через такий неліцензійний алкоголь.

Тому черкащани без тіні страху продовжують зберігати в себе в серванті пляшки якісного, на їхню думку, хоч і безакцизного вина, лікеру та коньяку.

Звичайно, на заводах запевняють, що в них ніхто нічого не краде:

— Камер спостереження в цеху у нас немає. Але спирт не крадуть. Це 100% інформація. Я навіть не знаю, як його можна красти, — посміхаючись, кажуть у приймальні ДП «Косарський укрспирт».

— У нас випадків крадіжок ніколи не було. А взагалі — всі питання до охорони, — різко відреагували в Іваньківському спиртовому заводі, який уже місяць, як не працює.

Ну а хто ж зізнається у злочині?

Бюджетний самогон

Найдешевший спосіб дійти до хмільної кондиції — купити самогон у людей, які женуть його самі у себе вдома. Таким кустарним виробництвом переважно займаються люди похилого віку. Їхні основні клієнти — це бідні студенти та алкоголіки.

— Біля нашого музучилища приватний сектор є. Купуємо там самогон у людей. Дешево виходить. Хімпосьолок, Казбет, Кривалівка, Дахнівка — всюди є люди, які гарну самогонку женуть, — без комплексів ділиться лайфхаками студент Андрій Зозуля.

Як і у випадку з крадіжками із заводу, самогонщиків не лякає кримінальна відповідальність за 149-ю статтею Кримінального кодексу. Причина — все та ж корупція в органах внутрішніх справ. Правда, замість грошей із поліцейськими розплачуються… продукцією.

Безалкогольні кафе

У вечір неділі в центрі міста люди гуляють по вулиці. А от у кафе кожен відвідувач — на вагу золота.

Куди не глянь — у кафе сидять двоє-троє відвідувачів. Навіть у бюджетному фаст-фуді, який розміщений в одному з найбільших торгових центрів, клієнтів кіт наплакав.

Офіційна статистика каже, що кількість безробітних у Черкаській області зростає щороку. Саме тому черкащани їздять на роботу до Києва: для них щопівгодини з раннього ранку до пізнього вечора із кількох точок міста відправляють маршрутки і автобуси.

Немає роботи — немає і грошей.

Щоб хоч якось стимулювати клієнтів навідуватися в гості, заклади харчування знижують ціни. Одним із найдорожчих тут вважається ресторан на набережній Дніпра. Тут середній рахунок за вечерю — це 200—400 грн. Величезні гроші за місцевими мірками.

Як і в Болехові, тут панує бідність. Місцеві ресторанчики і бари закриваються — немає клієнтів.

— Економимо на всьому. Хтось виграє на кондитерці, хтось — на каві. Ми от від цигарок відмовилися, — каже адміністратор закладу «Бар», який хоч і розташований у центрі міста, але через брак коштів розвалюється на очах.

— Кафе у нас заробляють небагато. Клієнтів дуже мало. І для економії ми відмовляємося від алкогольних ліцензій, — підтверджує слова колеги в ресторані «Чайка».

— Але ж ліцензія на цигарки коштує всього 2000 гривень на рік…

— Для нас це значна сума.

Через брак клієнтів заклади закриваються один за одним.