На Тальнівщині школі присвоять ім’я Василя Доманицького

До Тальнівської районної ради від колодистенського навчально-виховного комплексу надійшло клопотання про присвоєння йому імені Василя Доманицького.

«Цьому має передувати громадське обговорення, яке триватиме не менше двох місяців, - розповідає на сесії керуючий справами виконавчого апарату районної ради Віталій Карпук, інформують Вісті Черкащини, повідомляють Новини Черкас. - Як це має відбуватися: у березні в колодистенській школі пройдуть громадські слухання, а у квітні збори трудового колективу. Потім районна рада проводить процедуру присвоєння навчальному закладу імені визначного земляка».

Василь Миколайович Доманицький (* 17 (29) березня 1877 р., с. Колодисте (на Черкащині, тогочасна Київська губернія) — † 28 серпня (10 вересня) 1910 р., Аркашон (Франція), похований у с. Колодистому) — український літературознавець, письменник, історик, фольклорист, публіцист, громадсько-політичний діяч, кооператор. Псевдоніми — Василь Вітер, Звенигородец, Колодянин, В. Колодянський, Василь Потребитель; криптоніми: В. Д., Д., В. Д-ий, В. Д-ій, В. Д-й, В. Д-кий, В. Дом., Доман., В. Дом-ий, В. Д-ький, Н. Т., W. D. Старший брат Віктора Доманицького.

Постійний співробітник «Киевской Старины», «Літературно-наукового вісника», «Нової громади», «Записок НТШ», газет «Громадська думка», «Рада», фактичний редактор органу Української парламентської фракції у Другій Державній думі «Рідна справа — Думські вісті». Співзасновник видавництва «Вік», учень Володимира Антоновича.

Редактор першого повного «Кобзаря» Тараса Шевченка (1907, 2-ге вид. — 1908, 3-тє — 1910), автор багатьох праць з історії України, редактор «Історії України-Русі» Миколи Аркаса. Організатор кооперації на Київщині та автор низки брошур з питань кооперації. Помер в Аркашоні (Франція).

Народився 7 (19) березня 1877 р. у с. Колодисте на Черкащині в родині священика.

Ходив до гімназії в Києві. У 1900 році закінчив історико-філологічний факультет Київського університету під проводом Володимира Антоновича. Деякий час учителював в одній із київських гімназій, був одним із організаторів видавництва «Вік». Працював у редакціях газет «Нова громада», «Громадська думка».

У 1905 за інціативи В. М. Доманицького та інших була утворена Всеукраїнська учительська спілка (ВУУС) — професійна українська організація вчителів і діячів народної освіти.

За активну діяльність був відісланий на північ: у 1907 р. переїхав до Петербурга, де видав «Кобзар», працював над першим виданням «Історії України» Аркаса, збирав матеріали до монографії Марії Маркович, довівши авторство письменниці під псевдонімом Марко Вовчок.[1]

Домігся дозволу поїхати на лікування: у 1908 р. емігрував до Польщі. Продовжив журналістську діяльність у м. Закопане.

Помер 28 серпня (10 вересня) 1910 р. у м. Аркашон (Франція), лікуючи хворі легені. Похований у рідному селі.